КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ СОЦІАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.32782/2787-5137-2025-1-15Ключові слова:
дивергентне мислення, здобувачі вищої освіти, комунікативний контроль, креативність, соціальна креативність, творчість, у спілкуванніАнотація
Вступ. У статті проаналізовано феномен соціальної креативності особистості, визначено її як гнучку навичку майбутніх фахівців. Наукове обґрунтування актуальності проблеми соціальної креативності зумовлено стрімкими нововведеннями і змінами у суспільстві та людських стосунках. Нестаток рівня комунікативної компетентності, конфліктність, здатності до соціальної інтеграції, встановлення відносин з іншими передбачають низку психологічних проблем, що зумовлюють нестаток сформованості соціальної креативності.Емпіричний аналіз комунікативної креативності був реалізований завдяки застосуванню тесту соціальної креативності К. Гу, методики вивчення комунікативного контролю С. Шнайдера, та методики вивчення комунікативної спрямованості С. Братченка. У дослідженні взяли участь 185 здобувачів вищої освіти, що навчаються за спеціальностями «біологія», «фізика», «психологія», «інформаційні технології», «педагогіка», «мова і література».Метою статті є визначення особливостей прояву спрямованості у спілкуванні фахівців різних галузей з різним рівнем соціальної креативності.Наукова новизна. За результатами дослідження було визначено, що соціальна креативність є творчою здібністю у соціальній взаємодії та діяльності. Рівень розвитку соціальної креативності більшою мірою позначається на прояву комунікативного контролю та спрямованості у спілкуванні, ніж спеціальність здобувачів. Високий рівень соціальної креативності позитивно впливає на рівень комунікативного контролю та стає на заваді деструктивним комунікативним стратегіям. Висновки. У дослідженні показано, що соціальна креативність проявляється в нестандартному розв’язанні соціальних задач, що уможливлює створення нових продуктів у міжособистісній інтеракції і свідчить про соціальну адаптованість, свободу від відчуття напруги у ситуаціях соціальної взаємодії.
Посилання
Демченко О.П. Теоретизація соціальної обдарованості через наукову рецепцію психологічних концепцій. Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України. Т.VI : Психологія обдарованості. Випуск 14. Київ-Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2018. С. 36–48.
Лозова, В. І. Цілісний підхід до формування пізнавальної активності школярів, 2-е вид., Харків. держ. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, ОВС, Харків, 2000. 164 с.
Никоненко Ю.В. Критерії діагностики соціальних здібностей. Народна освіта. 2013. Випуск № 3 (21). https://www.narodnaosvita.kiev.ua/?page_id=1442/
Поєзднік О.В. Феномен соціальної креативності у психології: концептуалізація поняття і методи психодіагностики. Вісник ХНПУ імені Г.С. Сковороди. Психологія. Вип. 65. С. 262–274.
Саврасов М.В., Єрмоленко К.В. Психологічний аналіз теоретико-методологічних передумов дослідження соціальної креативності майбутніх психологів. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського. Психологічні науки. Миколаїв: МНПУ. 2016. 1 (16). C. 188–192.
Яценко Т.С., Кміт Я.М., Олексієнко Б.М. Активне соціально-психологічне навчання, теорія, процес, практика: Навч. посібник. Хмельницький : Видавництво НАПВУ, 2001. 792 с.
Gu C. Social creativity psychology. Peking: China Social Science Press. 2011. 132 p.
Fischer G., P. Ehn et al. Symmetry of Ignorance and Informed Participation. Proceedings of the Participatory Design Conference (PDC’02). Malmö University, Sweden, CPSR. 2002. https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0950705100000654?via%3Dihub.
Mouchiroud C., Lubart T. I. Social creativity:A cross-sectional study of 6- to 11-year-old children. International Journal of Behavioral Development. 2002. 26. Pp. 60–69.
Van Bezouw M.J., van der Toorn J., Becker J.C. Social creativity: Reviving a social identity approach to social stability. Eur J Soc Psychol. 2021. 51. Pp. 409–422. https://doi.org/10.1002/ejsp.2732.