ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МОЛОДІ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Анотація

Вступ. Інтеграція молоді з інвалідністю, а також її включення в повноцінне та активне життя є важливим етапом розвитку сучасного українського суспільства. Відповідно принципам інклюзії, її цінності та ідеї передбачають, що жодна людина не повинна бути відокремленою від соціуму, а статус інваліда не може позбавляти можливості бути повноцінним членом суспільства. Незважаючи на позитивний досвід вирішення важливих питань молоді, в Україні існують й виклики щодо молодих людей з інвалідністю, пов’язані з необхідністю самореалізації та розвитку їхнього потенціалу, що впливає на спроможність бути самостійним, життєстійким, активним учасником громади. Актуальність питання включення молодих людей із інвалідністю до життя в суспільстві пов’язане як із психологічними особливостями особистості (сором’язливість, замкнутість, уникнення невдач, невміння пристосовуватися до нових обставин, недосконалість соціальних і комунікативних навичок тощо), так і з відсутністю у них активної життєвої позиції та розвитком утриманських тенденцій (недостатня сформованість просоціальних мотивів поведінки, небажання змінити власне життя або страх перед змінами). Знижена активність молоді з інвалідністю, певним чином, пов’язана з бар’єрами, які перешкоджають людям даної категорії отримати такі послуги, як охорона здоров’я, здобуття освіти, професійна зайнятість, активне дозвілля, мобільність, а також доступ до інформаційних ресурсів тощо. Мета та завдання статі. Метою статті є розкриття особливостей формування соціальної активності молоді з особливими освітніми потребами в процесі здобуття освіти та в позанавчальній діяльності. Досягненню поставленої мети сприяло вирішення наступних завдань: – розкриття змісту поняття «соціальна активність»; – розгляд чинників формування соціальної активності студентської молоді різних рівнів; – визначення специфічних особливостей формування соціальної активності молоді з інвалідністю. Результати. Проаналізовано чинники формування соціальної активності студентської молоді на макрорівні (рівні суспільства), мезорівні (рівні освітнього середовища) та мікрорівні (особистісному рівні). Окреслено сучасні пріоритетні вектори теоретичного і практичного досвіду науковців щодо питання формування соціальної активності в процесі соціалізації особистості, при безпосередньому впливі комплексу зовнішніх і внутрішніх факторів. З’ясовано специфіку діяльності та активності студентів з інвалідністю в процесі навчання у закладі вищої освіти та в позанавчальній діяльності. Запропоновано шляхи формування та розвитку соціальної активності молодих людей з порушенням здоров’я.