СОЦІАЛЬНИЙ ОПТИМІЗМ ЯК РЕСУРС СТІЙКОСТІ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.32782/3041-1351/2026-2-17

Ключові слова:

соціальний оптимізм, стійкість, структура стійкості, ресурси стійкості, діяльність соціальних працівників

Анотація

Вступ. У статті узагальнено підходи до розуміння стійкості як інтегративного феномена, що включає особистісні, соціальні та середовищні ресурси. Проаналізовано структуру стійкості фахівців соціальної сфери. У науковій розвідці розкрито сутність соціального оптимізму як специфічного особистісного ресурсу соціальних працівників, що має когнітивний, емоційний, поведінковий та мотиваційно-ціннісний компоненти. Доведено, що соціальний оптимізм сприяє інтеграції та ефективному використанню інших ресурсів стійкості фахівців. Визначено його значення для підтримання професійної мотивації в соціальній роботі, запобігання емоційному вигоранню та забезпечення ефективної соціальної взаємодії. Мета роботи – здійснити теоретичний аналіз стійкості фахівців соціальної сфери, виявити її структурні компоненти та ресурси, обґрунтувати соціальний оптимізм як ключовий особистісний ресурс, що сприяє підвищенню професійної ефективності в умовах викликів, стресу та невизначеності. Наукова новизна полягає у поглибленні уявлень про стійкість фахівців соціальної сфери як динамічну систему взаємодії внутрішніх і зовнішніх ресурсів, а також у визначенні соціального оптимізму як ключового ресурсу, що забезпечує їх інтеграцію та ефективне функціонування в умовах викликів і невизначеності. Висновки. У статті розкрито сутність стійкості фахівців соціальної сфери як динамічного процесу взаємодії особистісних, соціальних і середовищних ресурсів. Визначено, що стійкість має інтегративний характер і включає ціннісно-мотиваційну, емоційно-психологічну, когнітивну та соціальну складові. Обґрунтовано, що соціальний оптимізм виступає особистісним ресурсом фахівців, який охоплює когнітивний, емоційний, поведінковий та мотиваційно-ціннісний компоненти. У професійній діяльності соціальних працівників соціальний оптимізм виконує низку важливих функцій: мотиваційно-підтримувальну, захисну, прогностично-перспективну, інтеракційно-партнерську, а також функцію метаресурсу, активізуючи інші ресурси стійкості, що сприяє підвищенню професійної ефективності фахівців соціальної сфери. Соціальний оптимізм як особистісний ресурс фахівців соціальної сфери функціонально забезпечує реалізацію основних напрямів соціальної роботи.

Посилання

Балахтар В. Ціннісно-мотиваційна складова становлення особистості фахівця з соціальної роботи. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2019. № 4 (18). С. 14–20. DOI: https://doi.org/10.31108/2.2019.4.18.2

Балахтар В. В. Психологія особистості фахівця з соціальної роботи. Київ : Талком, 2018. 384 с.

Лялюк Ю. Р. Основні компоненти структури емоційної стійкості особистості. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2023. № 2. С. 73–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-2-10

Моренко О., Великжаніна Д., Казаннікова О., Гриневич Ю. Професійна діяльність працівників соціальної сфери: основні виклики та інструменти їх подолання в умовах сьогодення. Інклюзія і суспільство. Кам’янець-Подільський, 2024. № 3. С. 56–63. DOI: https://doi.org/10.32782/inclusion-society-2024-3

Перчула К. Є. Соціальний оптимізм як чинник психологічної стійкості фахівців соціальної сфери. Сучасні реалії та перспективи соціального виховання особистості в різних соціальних інституціях : матеріали всеукр. наук.- практ. конф. (Харків, 13 листопада 2025 р.). Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2025. С. 309–315.

Рафіков О. Соціальний оптимізм як складова організаційної культури університету. Вісник соціальних і поведінкових наук. 2020. № 4 (2). С. 60–68.

Рейман Б., Рейман К., Сухий О., Пачковський Ю. Соціальна стійкість українського суспільства в умовах війни: історико-світоглядні виклики. Axis Europae. 2025. № 7. С. 126–145. DOI: https://doi.org/10.69550/3041-1467.7.333203

Тептюк Ю. О. Психологічні особливості розвитку емоційно-мотиваційного компонента стресостійкості соціальних працівників різних вікових категорій. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2020. № 12 (57). С. 100–107. DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.12(57).10

Carver C. S., Scheier M. F. Dispositional optimism. Trends in Cognitive Sciences. 2014. Vol. 18, No. 6. P. 293–299. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tics.2014.02.003

Carver C. S., Scheier M. F., Segerstrom S. C. Optimism. Clinical Psychology Review. 2010. Vol. 30, No. 7. P. 879–889. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cpr.2010.01.006

Fredrickson B. L. The role of positive emotions in positive psychology: The broaden-and-build theory of positive emotions. American Psychologist. 2001. Vol. 56, No. 3. P. 218–226.

Seligman M. Learned optimism: How to change your mind and your life. New York : Pocket Books, 1998. 318 p.

Seligman M. The Hope Circuit: A Psychologist’s Journey from Helplessness to Optimism. New York : PublicAffairs, 2018. 448 p.

Van Breda A. D. Critical review of resilience theory and its relevance for social work. Social Work (Stellenbosch. Online). 2018. Vol. 54, No. 1. P. 1–18. DOI: https://doi.org/10.15270/54-1-611

Van Breda A. D. Reclaiming resilience for social work: A reply to Garrett. The British Journal of Social Work. 2019. Vol. 49, No. 1. P. 272–276. DOI: https://doi.org/10.1093/bjsw/bcy010

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-29