SOCIAL OPTIMISM AS A RESOURCE FOR RESILIENCE OF SOCIAL SPHERE PROFESSIONALS
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-1351/2026-2-17Keywords:
social optimism, resilience, structure of resilience, resilience resources, social workers’ activitiesAbstract
Introduction. The article summarizes approaches to understanding resilience as an integrative phenomenon that includes personal, social and environmental resources. The structure of resilience of social workers is analyzed. The scientific investigation reveals the essence of social optimism as a specific personal resource of social workers, which has cognitive, emotional, behavioral and motivational-value components. It is proven that social optimism contributes to the integration and effective use of other resources of resilience of specialists. Its importance for maintaining professional motivation in social work, preventing emotional burnout and ensuring effective social interaction is determined. Purpose and objectives of the article to carry out a theoretical analysis of the resilience of social work professionals, to identify its structural components, and to substantiate social optimism as a key personal resource that contributes to enhancing professional effectiveness under conditions of stress and uncertainty. The scientific novelty lies in deepening the understanding of resilience of social sector professionals as a dynamic system of interaction between internal and external resources, as well as in identifying social optimism as a key resource that ensures their integration and effective functioning under conditions of challenges and uncertainty. Results. The article reveals the essence of the resilience of social sphere specialists as a dynamic process of interaction of personal, social and environmental resources. It is determined that resilience has an integrative nature and includes value-motivational, emotional-psychological, cognitive and social components. The role of the resource-based approach is substantiated, according to which the key factor is the specialist’s ability to mobilize and effectively use available resources. It is proven that social optimism acts as a personal resource encompassing cognitive, emotional, behavioral, and motivational-value components. It is shown that social optimism performs the function of a meta-resource, activating other resilience resources and contributing to the enhancement of the professional effectiveness of social sphere specialists.
References
Балахтар В. Ціннісно-мотиваційна складова становлення особистості фахівця з соціальної роботи. Організаційна психологія. Економічна психологія. 2019. № 4 (18). С. 14–20. DOI: https://doi.org/10.31108/2.2019.4.18.2
Балахтар В. В. Психологія особистості фахівця з соціальної роботи. Київ : Талком, 2018. 384 с.
Лялюк Ю. Р. Основні компоненти структури емоційної стійкості особистості. Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія психологічна. 2023. № 2. С. 73–79. DOI: https://doi.org/10.32782/2311-8458/2023-2-10
Моренко О., Великжаніна Д., Казаннікова О., Гриневич Ю. Професійна діяльність працівників соціальної сфери: основні виклики та інструменти їх подолання в умовах сьогодення. Інклюзія і суспільство. Кам’янець-Подільський, 2024. № 3. С. 56–63. DOI: https://doi.org/10.32782/inclusion-society-2024-3
Перчула К. Є. Соціальний оптимізм як чинник психологічної стійкості фахівців соціальної сфери. Сучасні реалії та перспективи соціального виховання особистості в різних соціальних інституціях : матеріали всеукр. наук.- практ. конф. (Харків, 13 листопада 2025 р.). Харків : ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2025. С. 309–315.
Рафіков О. Соціальний оптимізм як складова організаційної культури університету. Вісник соціальних і поведінкових наук. 2020. № 4 (2). С. 60–68.
Рейман Б., Рейман К., Сухий О., Пачковський Ю. Соціальна стійкість українського суспільства в умовах війни: історико-світоглядні виклики. Axis Europae. 2025. № 7. С. 126–145. DOI: https://doi.org/10.69550/3041-1467.7.333203
Тептюк Ю. О. Психологічні особливості розвитку емоційно-мотиваційного компонента стресостійкості соціальних працівників різних вікових категорій. Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки. 2020. № 12 (57). С. 100–107. DOI: https://doi.org/10.31392/NPU-nc.series12.2020.12(57).10
Carver C. S., Scheier M. F. Dispositional optimism. Trends in Cognitive Sciences. 2014. Vol. 18, No. 6. P. 293–299. DOI: https://doi.org/10.1016/j.tics.2014.02.003
Carver C. S., Scheier M. F., Segerstrom S. C. Optimism. Clinical Psychology Review. 2010. Vol. 30, No. 7. P. 879–889. DOI: https://doi.org/10.1016/j.cpr.2010.01.006
Fredrickson B. L. The role of positive emotions in positive psychology: The broaden-and-build theory of positive emotions. American Psychologist. 2001. Vol. 56, No. 3. P. 218–226.
Seligman M. Learned optimism: How to change your mind and your life. New York : Pocket Books, 1998. 318 p.
Seligman M. The Hope Circuit: A Psychologist’s Journey from Helplessness to Optimism. New York : PublicAffairs, 2018. 448 p.
Van Breda A. D. Critical review of resilience theory and its relevance for social work. Social Work (Stellenbosch. Online). 2018. Vol. 54, No. 1. P. 1–18. DOI: https://doi.org/10.15270/54-1-611
Van Breda A. D. Reclaiming resilience for social work: A reply to Garrett. The British Journal of Social Work. 2019. Vol. 49, No. 1. P. 272–276. DOI: https://doi.org/10.1093/bjsw/bcy010
