«МОТИВАЦІЯ» І «МОТИВ» ЯК ЗАСІБ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ АКТИВІЗАЦІЇ УЧНІВ

Анотація

У статті розглянуто зародження, розвиток та сучасний стан розробки одного з важливих психологічних явищ у сучасній освіті – мотивацію учнів до навчання. Показано, що мотиваційна сфера є досить динамічною і піддається змінам. З’ясовано, що усвідомлення мотивації може використовуватися з метою саморегуляції поведінки через актуалізацію певних мотивів, зміну їхньої ієрархії, залучення додаткових мотивів та керуючись власною поведінкою. Вивчення проблем мотивації є цілісним комплексом, який охоплює проблематику активації, стимулювання, управління та реалізації спонукань. Вступ. Сучасні реалії, зокрема через тотальне поширення інформаційних технологій у всі сфери життя та впливу на формування свідомості молодої людини інтернет-ресурсів, соціальних мереж та блогеросфери, негативно відбиваються на мотивації під час навчання. Серед учнів молодшого та середнього шкільного віку вона перебуває на досить низькому рівні або взагалі відсутня. Таким чином, цей фактор став досить великою проблемою сучасної української школи, адже на початку навчання у школярів закладаються зерна бажання навчатися, цікавість до самого процесу навчання, відповідальність, а також самостійність до опрацювання матеріалу. На жаль, школярі дуже швидко втрачають через певний період навчання у школі мотивацію до навчання. Мета дослідження – окреслити і систематизувати історіографію проблеми визначення дефініцій понять «мотив» та «мотивація»; науково обґрунтувати еволюцію досліджень із урахуванням психолого-педагогічних умов та педагогічних засобів формування мотивації у школярів до навчання. Результати. У статті зроблено науковий огляд праць представників різних психологічних шкіл і напрямів, які займалися проблематикою мотивації в освіті і суспільстві. Окреслено сучасні пріоритетні вектори теоретичних і практичних досвідів науковців та їх результатів.