ОЦІНКА ІНСТИТУЦІЙНОГО СЕРЕДОВИЩА ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА УКРАЇНИ ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ SWOT-, PESTEL-АНАЛІЗУ ТА БЕНЧМАРКІНГУ

Анотація

Вступ. Стаття присвячена комплексній оцінці інституційного середовища галузі тваринництва України з використанням сучасних аналітичних інструментів стратегічного планування – SWOT- та PESTEL- аналізів, а також методу бенчмаркінгу. На основі статистичних даних за 2025 рік проведено детальний аналіз динаміки поголів’я великої рогатої худоби та свиней, що дозволяє визначити основні тенденції розвитку секторів ВРХ та свинарства. Встановлено, що домогосподарства продовжують втрачати чисельність поголів’я ВРХ і демонструють низьку ефективність у виробництві молока та яловичини, тоді як промисловий сектор стабілізує виробництво та поступово збільшує свою частку у структурі галузі. Сектор свинарства демонструє поступове відновлення, хоча залишається чутливим до коливань цін на корми, воєнних ризиків та зміни купівельної спроможності населення. Мета роботи. Метою дослідження є оцінка інституційного середовища тваринництва України, виявлення його внутрішніх сильних та слабких сторін, аналіз зовнішніх факторів впливу та визначення стратегічних напрямів підвищення ефективності галузі на основі порівняльного аналізу з міжнародним досвідом (бенчмаркінг). Наукова новизна. У роботі проведено комплексне поєднання SWOT- та PESTEL-аналізів із застосуванням методу бенчмаркінгу для оцінки інституційного середовища галузі тваринництва України. Виявлено ключові внутрішні слабкі сторони, такі як залежність від імпорту кормів та технологій, застарілі виробничі технології, кадровий дефіцит і нерівномірний розвиток регіонів. ПESTEL-аналіз ідентифікував зовнішні фактори, включаючи політичну та економічну нестабільність, соціальні зміни, технологічні прориви у сфері AgTech, екологічні виклики та правові вимоги відповідності європейським стандартам. Бенчмаркінг на прикладі Хорватії дозволив оцінити відповідність української моделі підтримки тваринництва міжнародним стандартам сталого розвитку та інноваційної модернізації. Висновки. Дослідження показує, що підвищення конкурентоспроможності та стійкості галузі тваринництва потребує поєднання внутрішніх ресурсів та зовнішніх можливостей, адаптації управлінських моделей до сучасних інституційних і ринкових умов. Стратегічні напрями розвитку включають цифровізацію виробничих процесів, розвиток державно-приватного партнерства, оновлення генетичного потенціалу тварин, зниження ресурсоємності, зміцнення кооперації та підвищення експортного потенціалу продукції. Стаття є корисним аналітичним матеріалом для державних органів, аграрних підприємств, науковців та експертів, що займаються стратегічним плануванням та післявоєнним відновленням аграрного сектору України.