ЦИФРОВА ІНКЛЮЗІЯ ЯК НАПРЯМ СУЧАСНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ В ГРОМАДІ

Анотація

Вступ. У сучасних умовах цифрової трансформації суспільства соціальна робота в громаді набуває нових змістових і технологічних характеристик, пов’язаних із потребою забезпечення рівного доступу всіх категорій населення до соціальних послуг, інформації, комунікації та ресурсів підтримки. Особливої актуальності це питання набуває в контексті соціального включення осіб з інвалідністю, людей старшого віку, внутрішньо переміщених осіб, сімей у складних життєвих обставинах та інших вразливих груп, для яких цифрове середовище може одночасно виступати як простором нових можливостей, так і чинником поглиблення нерівності. Цифрова інклюзія в такому вимірі постає не лише як технічне забезпечення доступу до електронних сервісів, а як комплексний соціальний процес, що охоплює розвиток цифрової грамотності, формування доступного комунікаційного простору, адаптацію цифрових інструментів до потреб різних категорій населення та посилення спроможності громади до соціальної підтримки. Мета та завдання. Метою роботи є теоретичне обґрунтування цифрової інклюзії як важливого напряму сучасної соціальної роботи в громаді та визначення її значення для розширення доступу вразливих груп населення до соціальних послуг і механізмів соціальної участі. Для досягнення поставленої мети передбачено з’ясувати сутність поняття «цифрова інклюзія» у соціально-робочому дискурсі, окреслити її основні складники та функції, охарактеризувати можливості використання цифрових технологій у практиці соціальної роботи в громаді, а також визначити ключові бар’єри й ризики, що ускладнюють залучення клієнтів до цифрового середовища. Результати роботи. У ході дослідження встановлено, що цифрова інклюзія є багатовимірним явищем, яке поєднує технологічний, соціальний, освітній та комунікативний компоненти. Доведено, що її впровадження в практику соціальної роботи в громаді сприяє підвищенню доступності соціальних послуг, оперативності соціального супроводу, розвитку дистанційного консультування, зміцненню міжвідомчої взаємодії та активізації участі клієнтів у розв’язанні власних соціальних проблем. Обґрунтовано, що ефективність цифрової інклюзії залежить від рівня цифрової компетентності як фахівців соціальної сфери, так і отримувачів послуг, а також від наявності адаптованих цифрових ресурсів, безбар’єрного дизайну сервісів і підтримувального соціального середовища в громаді.