ПАРТИСИПАТОРНИЙ ДИЗАЙН ЯК ТЕХНОЛОГІЯ ОПТИМІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОСВІТНІХ ПРОГРАМ ЗА СПЕЦІАЛЬНІСТЮ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА ТА КОНСУЛЬТУВАННЯ»
DOI:
https://doi.org/10.32782/3041-1351/2026-2-16Ключові слова:
партисипаторний дизайн, якість освіти, внутрішні стейкхолдери, зовнішні стейкхолдери, освітня програма, соціальна роботаАнотація
Вступ. Освітні програми, особливо в таких практикоорієнтованих сферах як соціальна робота, мають постійно оновлюватися, щоб відповідати суспільним та історичним викликам. Такі зміни, які мають іноді трансформаційний характер, мають ініціюватися, як зсередини освітнього середовища (перш за все здобувачами освіти, як внутрішніми стейкхолдерами), так і ззовні (передусім роботодавцями, як зовнішніми стейкхолдерами). Реалізація таких процесів можлива лише за умови запровадження принципів партисипації у процесах вдосконалення освітніх програм. Метою роботи є обґрунтування партисипаторного дизайну як технології, використання якої сприяє оптимізації процесів взаємодії студентів, роботодавців і представників закладів вищої освіти в ході внесення змін і вдосконалення освітніх програм (ОП) за спеціальністю І10 «Соціальна робота та консультування». Наукова новизна дослідження визначається тим, що в роботі доведено, що вдосконалення освітніх програм підготовки здобувачів за спеціальністю «Соціальна робота та консультування» має ґрунтуватися на принципів партисипації (залученості до прийняття рішень і формування ідей представниками закладу вищої освіти, студентів і роботодавців), а оптимальною технологією такого покращення ОП може бути партисипаторний дизайн. Висновки. Залучення студентів до аналізу освітньої програми акцентує і дозволяє реалізувати принцип студентоцентризму. Спільні сесії із роботи над освітніми програмами за участі студентів, роботодавців, представників ЗВО можуть сприяти формуванню професійних комунікаційних навичок у здобувачів, які отримуватимуть досвід професійного спілкування ще до початку трудової діяльності, розвитку їхнього креативного потенціалу, активізації процесів навчання, стимулюванню інноваційного мислення здобувачів освіти. Залучення роботодавців до зазначених процесів сприяє формуванню спільної екосистеми «освіта-практика», в якій відбувається взаємне збагачення закладу вищої освіти та роботодавця. Участь роботодавців, які працюють на ринку соціальних послуг конкретної області, дозволяє сформувати унікальні характеристики освітньої програми, за якою можна здійснювати підготовку фахівця, який буде ефективним саме в цьому регіоні. Корисною така спільна робота може бути і задля формування прихильності роботодавців щодо закладу вищої освіти, як джерела нових кадрів з числа студентів-випускників. В ході оптимізації освітніх програм здобувачами може бути використаний метод саморефлексії. Студенти можуть аналізувати свій реальний навчальний досвід, фіксувати його, і аргументовано описувати особливості форм, методів навчання, використання технологій навчання, які їх з якихось причин не влаштовують, і мають бути змінені чи вдосконалені. Можливим є також використання під час проведення сесій партисипаторного дизайну стимульного наочного матеріалу для створення колажів.
Посилання
Забезпечення якості вищої освіти в Україні : навчально методичний посібник [Електронне видання] / А. Бутенко, О. Єременко, О. Книш, А. Сурай, О. Требенко. Київ : Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, 2025. 76 с.
Кравченко О., Карпич І. Інтеграція діяльності роботодавців та закладів вищої освіти: локальний досвід. Міжнародний науковий журнал «Університети і лідерство». 2022. Вип.13. С. 37–45. DOI: https://doi.org/10.31874/25 20-6702-2022-13-37- 45.
Криштанович С. Вплив стейкхолдерів на якісну підготовку фахівців у закладах вищої освіти. Соціально-економічні відносини в цифровому суспільстві. 2023. Т. 2 (48). С. 93–103. DOI: https://doi.org/10.55643/ser.2.48.2023.505.
Масімова Л. Г. Залучення представників роботодавців до освітнього процесу (на прикладі підготовки фахівців з видавничої справи та редагування). Інтегровані комунікації. 2016. Вип. 2. С. 53–58.
Скиба Ю.А. Принципи та механізми взаємодії вищої освіти та роботодавців у контексті адаптації освітніх програм відповідно до вимог ринку праці: вітчизняний та зарубіжний досвід. Академічні студії. Серія «Педагогіка». 2023. Вип. 2. С. 114–120. DOI: https://doi.org/10.52726/as.pedagogy/2023.2.16.
Alam I. An exploratory investigation of user involvement in new service development. Journal of the Academy of Marketing Science. 2002. № 30(3). Р. 250–261.
Burns C., Cottam H., Vanstone C., Winhall, J. Transformation design. London: Design Council, 2006. 33 р.
Cottam H., Leadbeater C. Health: Co-creating services. London: Design Council. 2004. 57 р.
Hoyer W. D., Chandy R., Dorotic M., Krafft M., Singh S. S. Consumer cocreation in new product development. Journal of Service Research. 2010. № 13(3). Р. 283–296.
Muller M. J. Participatory design: The third space in HCI. The human-computer interaction handbook: Fundamentals, evolving technologies and emerging applications In J. Jacko & A. Sears (Eds.). Mahwah, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 2002, Р. 1051–1068.
Naranjo-Bock C. Creativity-based Research: The Process of Co-Designing with Users. URL : https://uxmag.com/articles/creativity-based-research-the-process-of-co-designing-with-users.
Parker S., Heapy J. The journey to the interface: How public service design can connect users to reform. London: Demos, 2006. 62 р.
Roser T., Samson, A. Humphreys P., Cruz-Valdivieso E. Co-creation: New paths to value. London: Promise / LSE Enterprise, 2009. 22 р.
Sanders E. B. N. From user-centred to participatory design approaches. Design and the social sciences: Making connections. In J. Frascara (Ed.). London: Taylor & Francis, 2002. Р. 1–7.
Schuler D., Namioka A. Participatory design: Principles and practices. Hillsdale, NJ: Lawrence Erlbaum Associates, 1993. 334 р.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
