ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСТУПУ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ ВНАСЛІДОК ВІЙНИ ДО СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ: МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ПІДХОДИ ТА УКРАЇНСЬКА ПРАКТИКА

Анотація

Вступ. У статті досліджується проблема забезпечення доступу осіб з інвалідністю, спричиненою повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, до соціальних послуг у контексті міжнародно-правових стандартів та сучасної української практики. В умовах збройного конфлікту значно зростає кількість осіб, які потребують комплексної соціальної підтримки, що актуалізує питання ефективності функціонування системи соціального захисту та її відповідності міжнародним вимогам у сфері прав людини. Мета роботи. Метою дослідження є комплексний аналіз міжнародно-правових підходів до забезпечення доступності соціальних послуг для осіб з інвалідністю, а також визначення особливостей їх реалізації в Україні в умовах воєнного стану. Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи дослідження, зокрема аналіз, синтез, порівняльно-правовий та системний підходи, що дозволило здійснити всебічне дослідження зазначеної проблематики. Наукова новизна. Наукова новизна дослідження полягає у комплексному підході до аналізу доступності соціальних послуг для осіб з інвалідністю внаслідок війни, який поєднує міжнародно-правовий та соціально-практичний аспекти. У роботі уточнено зміст поняття доступності як ключового елементу реалізації прав осіб з інвалідністю, а також визначено основні чинники, що впливають на рівень фактичної доступності соціальних послуг в умовах воєнного стану. Висновки. У результаті дослідження встановлено, що попри наявність нормативно закріплених гарантій, забезпечення доступу до соціальних послуг в Україні супроводжується низкою системних проблем, зокрема інфраструктурного, фінансового та організаційного характеру. Доведено, що ефективна реалізація міжнародних стандартів потребує не лише вдосконалення законодавчої бази, але й розвитку інституційних механізмів, підвищення рівня координації між суб’єктами соціальної політики та впровадження інклюзивних підходів у сфері надання соціальних послуг. У висновках обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів імплементації міжнародних стандартів, розвитку цифрових інструментів доступу до соціальних послуг, а також посилення ролі держави у забезпеченні соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни. Окреслено перспективні напрями подальших досліджень, пов’язані з оцінкою ефективності конкретних моделей надання соціальних послуг та адаптацією міжнародного досвіду до українських умов.