ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ПРАЦІ: СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК ТА ЦИФРОВА ТРАНСФОРМАЦІЯ

Анотація

Вступ. У статті розглянуто роль цифрових технологій у системі охорони праці та їхній потенціал для підвищення ефективності управління виробничими ризиками. Актуальність теми зумовлена зростанням технічної складності виробничих процесів, обмеженістю ручного контролю, залежністю результатів від людського фактора і потребою в швидкому зборі та обробці даних про умови праці. Метою дослідження є систематизація ключових цифрових рішень для охорони праці, визначення їхніх переваг і бар’єрів упровадження, а також окреслення перспектив розвитку цифрових рішень у сфері безпеки життєдіяльності. Методологічну основу становлять аналіз і узагальнення наукових та прикладних джерел, системний і логіко-структурний підходи. Наукова новизна. Систематизовано напрями цифровізації охорони праці: автоматизований моніторинг параметрів виробничого середовища (температури, вологості, рівня шуму, вібрації, концентрації пилу й газів, освітленості) на базі датчиків та Інтернету речей із формуванням сповіщень про відхилення від нормативів; електронний облік інструктажів, навчання, перевірок знань, медичних оглядів і допусків; цифрове управління ризиками (ідентифікація небезпек, оцінювання, карти ризиків, планування заходів мінімізації); мобільні застосунки та цифрові платформи для оперативного інформування працівників, фіксації порушень, повідомлень про інциденти й подання заявок на усунення небезпек. Висновки. Окремо висвітлено можливості штучного інтелекту, машинного навчання та аналітики даних для прогнозування небезпечних ситуацій, виявлення закономірностей у виробничому травматизмі й обґрунтування профілактичних рішень на основі доказів. Визначено, що цифрові інструменти підвищують оперативність і прозорість контролю, зменшують вплив людського фактора, посилюють залученість працівників і сприяють формуванню культури безпеки. Водночас упровадження стримується високою вартістю обладнання та програмного забезпечення, нерівномірністю цифрових компетентностей персоналу, потребою в управлінні змінами та оновленні внутрішніх регламентів, а також ризиками кібербезпеки й захисту персональних даних. Наголошено, що результативність цифровізації можлива лише за комплексного підходу: технічне оснащення, навчання персоналу, адаптація процедур і аудит даних. Перспективи розвитку пов’язані з інтеграцією комплексних HSE-платформ, відеоаналітикою дотримання вимог безпеки, використанням цифрових двійників для моделювання ризиків і посиленням кіберзахисту під час цифрової трансформації.