СОЦІАЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКОГО СТУДЕНТСТВА В РАДЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 1920-Х РОКІВ

Автор(и)

  • Артур Олександрович Михайлик Навчально-реабілітаційний заклад вищої освіти «Кам’янець-Подільський державний інститут» https://orcid.org/0000-0003-3189-6535
  • Оксана Михайлівна Палилюлько Навчально-реабілітаційний заклад вищої освіти «Кам’янець-Подільський державний інститут» https://orcid.org/0000-0002-9314-0461

DOI:

https://doi.org/10.32782/3041-1351/2026-1-14

Ключові слова:

соціальне становище, комуністична ідеологія, Радянська Україна, пропаганда, соціальна нерівність, українське суспільство.

Анотація

Вступ. Соціальні трансформації в Радянській Україні 1920-х років пов’язані з більшовицькою окупацією та встановленням режиму, який радикально змінив роль держави в економіці, формах власності та культурному дискурсі, впливаючи на повсякденне життя населення. Ці процеси особливо яскраво проявилися в освітній сфері, зокрема у вищій освіті, де пролетарізація вишів, чистки за соціальним походженням та перевірки студентів обмежували доступ до освіти й формували нові механізми соціальної стратифікації. Студентство як верства суспільства відображало ключові конфлікти ідентифікації та адаптацію до радянських норм, що робить аналіз його соціального становища інструментом для розуміння ширших трансформацій українського соціуму під час радянізації. У контексті соціальної роботи це дозволяє розкрити механізми ідеологічної маніпуляції свідомістю, які використовувалися для придушення опору та інтеграції індивідів у тоталітарну систему. Такі практики актуальні для сучасної соціальної реабілітації, оскільки пояснюють ностальгію за комуністичним минулим і опір інноваціям у період суспільних змін, властиві певним групам населення в Україні. Історіографія теми фрагментарна, з домінуванням радянських наративів, що обмежує вивчення повсякденних практик опору та адаптації. Нові дослідження заповнюють ці прогалини, сприяючи глибшому розумінню формування інтелігенції в репресивних умовах і розробці ефективних стратегій соціальної роботи з групами, травмованими тоталітарним досвідом. Комуністична доктрина проголошувала створення безкласового суспільства, заснованого на принципах універсальної рівності та вільного від майнових і соціальних конфліктів життя. За допомогою державного тиску та тотальної масової пропаганди партійне керівництво намагалося переконати українців у тому, що таке суспільство не лише є метою далекого майбутнього, а й уже реалізовано в межах Радянського Союзу. В реалізації цього завдання вагома роль відводилася саме інтелігенції, особливо гуманітарній, тому підготовка фахівців у закладах вищої освіти мала на меті сформувати «нову радянську інтелігенцію», лояльну до влади і готову просувати комуністичну ідеологію в соціум. Мета роботи полягає у вивченні внутрішньої соціальної політики комуністичного режиму в період формування сталінізму в Україні через призму повсякденних умов життя та навчання студентів вищих навчальних закладів як індикаторів суспільних трансформацій. Висновки. Результати дослідження включають реконструкцію соціального становища українського студентства в Радянській Україні 1920-х років. На основі аналізу правового регулювання соціальної політики визначено її роль у системі репресивних практик більшовицької влади, а також ключові принципи державного втручання у життя цієї соціальної групи. Отримані висновки розкривають механізми соціальної стратифікації та ідеологічної адаптації, що актуальні для сучасної соціальної роботи з групами, які переживають травму тоталітарного минулого, сприяючи розробці стратегій реабілітації та інтеграції.

Посилання

Алєщенко М. І. Подільська аграрно-технічна академія: сторінки історії. Наукові праці Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету: історичні науки. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет, 1997. № 1 (3). С. 173–188.

Виборчі інструкції ЦВК СРСР та ВУЦВКу. Дніпропетровськ: Поліграфтрест, 1927. 44 с.

Ганжа О. І. Соціальна структура радянського суспільства 20–30-х років: спроба теоретичного переосмислення. Український історичний журнал. 1993. № 4/6. С. 13–24.

Горюнова Е. Початок масових політичних репресій в кримському селі у 20-х роках ХХ ст. Культура народів Причорномор’я, 2002. № 31. С. 88–92.

Державний архів Вінницької області, ф. П-40, оп. 1. спр 179.

Державний архів Хмельницької області, ф. Р. 195, оп. 1, спр. 2.

Єфіменко Г. Г., Кульчицький С. В., Пиріг Р. Я., Скальський В. В., Якубова Л. Д. Україна й українці в постімперську добу (1917–1939). Київ: Академперіодика, 2021. 620 с.

Жезицький В. Й. Політичні репресії на Поділлі в 20–30-х рр.: загальні тенденції і регіональні особливості. (Дис. канд. істор. наук). Інститут історії України НАН України. Київ, 1997. 182 с.

Комарніцький О. Б. Студенти-педагоги у модернізації вищої освіти радянської України у 1920–1930-х рр.: монографія. Кам’янець-Подільський: ТОВ «Друкарня «Рута», 2017. 984 с.

Комарніцкий О. Б., Комарніцька Л. М. Житлові умови студентів Кам’янець-Подільського інституту народної освіти у 20-ті рр. ХХ ст. Поділля в добу непу (1921 – 1928) : зб. матеріалів ІІ Всеукр. наук. іст.-краєзнавч. конф. Хмельницький: ФОП Мельник А. А., 2021. С. 42–46.

Лаас Н. Соціальна стратифікація радянського суспільства: концептуальні пошуки в англомовні історіографії другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Україна XX ст.: культура, ідеологія, політика: Збірник статей. Київ, 2008. №14. С. 104–116.

Литвин В. О. Історія України. Новітній час 1914–2014 рр. : у 3 т., 4 кн. Т. 3. Київ : Наукова думка, 2016. 495 с.

Мовчан О. М. Життєвий рівень міського населення УСРР у 20-ті роки ХХ ст. Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. 2007. Вип. 16. С. 272–295.

Новікова А. О. Соціальна опіка в Харкові (кінець 1919 – 1934 рр.): історіографія проблеми. Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Серія «Історія і географія», 2014. № 51. С. 173–178.

Присяжнюк О. М. Соціально-економічне розшарування селянства України в умовах нової економічної політики (1921–1928 рр.). Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. 2012. Вип. 66. С. 136–139.

Стародубець Г., Стародубець В. Інститут «позбавленців» як об’єкт репресивної політики більшовицької влади 1920-х років. Вісник Державного архіву Хмельницької області «Подільська старовина», 2018. № 3. С. 36–40.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр.749.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр. 1777.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр. 1852.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр. 2005.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр. 2009.

Центральний державний архів громадських об’єднань і україніки, ф. 1, оп. 20, спр. 2882.

Alexopulos G. Rights and Passage; Marking Outcasts and Making Citizens in Soviet Russia, 1926–1936; Ph. D. diss., Chicago, 1996. 348 p.

Bauer R., Inkeles A., & Kluckhohn C. How the Soviet system works: Cultural, psychological and social themes. New York: Vintage books, 1961. 315 р.

Fitzpatrick S. Construction of Social Identity on Soviet Russia. Journal of Modern History, 1993. № 65 (4). Р. 745–770.

Graziosi A. The Great Soviet Peasant War: Bolsheviks and peasants, 1917 – 1933. Cambr., Mass.: Harvard UP, 1996. 77 p.

Kimerling E. Civil Rights and Social Policy in Soviet Russia, 1918–1936. The Russian Review, 1982. № 41 (1). Р. 24–46.

Viola L. Peasant Rebels under Stalin: Collectivization and Culture of Peasant Resistance. Oxford University Press. N.Y., Oxford, 1996. 312 р.

Shearer D. Stalin at War, 1918–1953. Patterns of Violence and Foreign Threat. Jahrbücher für Geschichte Osteuropas, 2018. № 66 (2). Р. 188–217.

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-21