СПІЛЬНОЧИТАННЯ ЯК СОЦІАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ

Анотація

Вступ. Повномасштабна війна в Україні спричинила глибокі соціальні трансформації, як-от вимушене переміщення, втрата житла, сепарація родин, життя в окупації. Це супроводжується психологічним тиском й актуалізує потребу в ефективних формах соціальної підтримки. Зокрема, особливої уваги заслуговують технології, що забезпечують безпеку, інклюзивність і діалогічність. Однією з таких є спільночитання – практика групового читання вголос й обговорення тексту. Мета та завдання статті – проаналізувати потенціал спільночитання як соціальної технології підтримки вразливих категорій населення та розробити трирівневу модель його впливу – на рівні особистості, групи та громади – на основі британського досвіду (зокрема, практики організації The Reader). Результати. У статті висвітлюється необхідність оновити технології соціальної роботи відповідно до викликів війни та трансформацій українського суспільства. Увагу зосереджено на технології спільночитання, що поєднує психологічну підтримку, створення безпечного простору для самовираження та соціальну взаємодію. Автори аргументують доцільність її впровадження з урахуванням тенденцій розвитку інформаційного суспільства, у якому читання набуває нових значень не лише як освітня, а і як соціальна, інклюзивна практика. На основі аналізу стратегічних документів України у сфері популяризації читання й розвитку критичного мислення визначено три парадигми сприйняття читання: культурну, освітню та соціальну. Найменш розвиненою в українському науковому дискурсі виявилася саме соціальна парадигма читання – як практика інклюзії, соціального згуртування та підтримки. Цей аспект став центральним у дослідженні. Авторками проаналізовано британський досвід проєкту The Reader, який реалізує практики спільночитання в різних соціальних установах. Представлено результати численних досліджень, які доводять ефективність спільночитання для різних вразливих категорій людей, які свідчать про покращення психологічного стану, зниження тривожності, зміцнення соціальних зв’язків, формування надії та впевненості в собі. У статті спроєктовано трирівневу модель впливу спільночитання на основі Reader’s Theory of Change: на особистісному рівні – це зниження тривожності, підвищення самооцінки та емоційного комфорту завдяки вислуханості й прийняття; на груповому рівні – формування підтримувального середовища, здатність до співпраці, прийняття різноманітності досвідів, зменшення відчуття самотності; на рівні громади – побудова довіри, формування нових спільних сенсів, мотивація до дій, що сприяють згуртованості й психологічній безпеці. Технологія спільночитання не потребує значних ресурсів, є мобільною, адаптивною до різних вікових та соціальних категорій і може бути реалізована через мережу соціальних служб, бібліотек, молодіжних центрів. Її доказовий характер дає змогу розглядати спільночитання як ефективний інструмент соціальної роботи в умовах нестабільності.