ОСОБЛИВОСТІ СПІЛКУВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА З ВЕТЕРАНАМИ ВІЙНИ ТА ДЕМОБІЛІЗОВАНИМИ ОСОБАМИ: ЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

Анотація

Вступ. Після виконання військового обов’язку ветерани повертаються до своєї сім’ї, громади та спільноти, яку вони захищали. Досить часто процес адаптації людини, що повернулася з фронту, до умов цивільного життя є нелегким та стресовим. Психічне здоров’я захисників і захисниць, які повертаються з фронту додому, залежить не лише від рівня реабілітаційних центрів, а й від того, як до них ставляться в суспільстві, оскільки неналежне ставлення до ветеранів від суспільства травмує їх повторно. Саме тому створення підтримувального, дружнього та сприйнятливого середовища є одним з головних викликів і завдань для українського суспільства сьогодні. Мета дослідження – розкрити особливості спілкування соціального працівника з ветеранами війни та демобілізованими особами. У процесі дослідження автори використали метод аналізу психолого-педагогічних джерел із досліджуваної проблеми, методи порівняння та узагальнення. Розглянуто різні підходи до визначення поняття «спілкування» в працях науковців; досліджено складники спілкування (комунікативний, інтерактивний, перцептивний). Проаналізовано низку нормативно-правових документів: Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України, Міжнародну Декларацію етичних принципів соціальної роботи, Міжнародні етичні стандарти соціальних працівників, інші акти законодавства, які стосуються роботи соціального працівника й регулюють надання допомоги ветеранам та підтримку їх адаптації до цивільного життя. Висновки. Схарактеризовано основні комунікативні вміння, якими повинен володіти фахівець, працюючи з ветеранами війни та демобілізованими особами. Виокремлено основні вимоги до соціального працівника та сформулювано рекомендації для роботи з ветеранами війни й демобілізованими особами.