ПОЕЗІЯ ЯК ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЗАСІБ: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Анотація

Анотація. Поезія завдяки своїй здатності виражати складні емоції та переживання є потужним інструментом психотерапії. Її використання в терапевтичній практиці базується на глибокому впливі слова на емоційний стан людини. Це мистецтво дає змогу пацієнтам досліджувати внутрішній світ, висловлювати емоції, які важко передати в повсякденному спілкуванні, та знайти нові шляхи для осмислення життєвих викликів. Поезія як засіб психотерапії доводить свою ефективність у роботі з людьми, які пережили травматичні події, страждають на депресію, тривожні розлади або мають труднощі із самовираженням. Її універсальність дає можливість застосовувати методику в роботі як з дітьми, так і з дорослими. Метою дослідження є наукове обґрунтування терапевтичного потенціалу поезії через аналіз її впливу на психоемоційний стан людини, дослідження історичних і культурних передумов використання поезії в лікувальних практиках, а також визначення її ролі в сучасних підходах до психотерапії. Це передбачає систематизацію теоретичних знань, вивчення механізмів дії поезії на психіку та формулювання рекомендацій щодо її використання в межах терапевтичних і освітніх методик. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі теоретичних підходів до використання поезії як інструменту психотерапії з урахуванням її впливу на емоційний і когнітивний стан особистості. Дослідження також охоплює історичні та культурні аспекти становлення поезіотерапії, що дає змогу глибше зрозуміти витоки цього напряму та його еволюцію в різних культурах. Завдяки роботі розширено уявлення про роль поезії у формуванні емпатії, самосвідомості й особистісного зростання в рамках психотерапевтичного процесу. Висновки. Поезія не лише покращує емоційне благополуччя, але й відкриває нові можливості для глибокого самопізнання, сприяючи духовному зростанню та гармонізації внутрішнього стану особистості. Це потужний терапевтичний інструмент, який варто інтегрувати в сучасну психотерапевтичну практику.