ПАРАНОЇДАЛЬНЕ МИСЛЕННЯ ЯК МЕХАНІЗМ ДЕФОРМАЦІЇ ДОВІРИ

Автор(и)

  • Вадим Валерійович ШВЕД Відокремлений структурний підрозділ закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”» https://orcid.org/0000-0001-5497-0975

DOI:

https://doi.org/10.32782/2787-5137-2026-1-11

Ключові слова:

довіра, системна довіра, самодовіра, міжособистісна довіра, інституційна довіра, параноя, конспірологічне мислення, когнітивні викривлення, процедурна справедливість

Анотація

У статті розглянуто параноїдальний стиль мислення як один із чинників руйнування сис- темної довіри в сучасному суспільстві. Актуальність теми зумовлена тим, що в умовах невизначеності, соці- альної напруги, інформаційного перевантаження та кризи дедалі більше посилюється схильність пояснювати події через прихований умисел, змову та маніпуляцію. Це змінює не лише окремі оцінки, а сам спосіб тлумачення соціальної реальності, унаслідок чого підозра починає витісняти довіру як основу соціальної взаємодії. Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні того, яким чином параноїдальний стиль мислен- ня підриває системну довіру в особистісному, міжособистісному, інституційному та епістемічному вимірах, а також у визначенні умов її формування і відновлення. Наукова новизна полягає в комплексному осмисленні параноїдального стилю мислення не як ізольованої пси- хологічної аномалії, а як стійкої когнітивної та інтерпретаційної установки, що деформує саму архітектуру довіри. У роботі показано, що руйнівний вплив параноїдальної логіки проявляється через підміну критичного мислення тотальною підозрілістю, підрив самодовіри, руйнування презумпції доброзичливості у міжособистіс- них стосунках, зниження легітимності інституцій та втрату довіри до процедур перевірки знання. Висновки. Доведено, що ефективне зміцнення довіри неможливе лише через інформування або спростування хибних уявлень. Воно потребує створення передбачуваних, справедливих, пояснюваних і морально відповідальних інституційних практик, забезпечення участі, зворотного зв’язку та досвіду бути почутим. Саме за таких умов критичність не перетворюється на параноїдальну недовіру, а довіра знову стає раціонально можливою, емоцій- но підтримуваною і соціально продуктивною в публічному просторі

Посилання

Балакірєва О. М., Дмитрук Д. А. Динаміка рівня довіри до органів влади та соціальних інституцій. Український соціум. 2021. № 1(76). С. 102–113. DOI: https://doi.org/10.15407/socium2021.01.102

Василець Н. М. Аналіз кола довіри/недовіри громадян різним сферам соціальної дійсності. Психологія і особистість. 2016. № 2(10). Ч. 2. С. 79–87. DOI: https://doi.org/10.33989/2226-4078. 2016.2.163218

Василець Н. М. Соціально-психологічні чинники довіри громадян до працівників органів внутрішніх справ України : дис. ... канд. психол. наук. Київ, 2016. 240 с.

Глебова Н. Довіра як індикатор комунікативного стану суспільства. Соціологічні студії. 2015. № 1(6). С. 16–22.

Докторова Д. С. Теоретичні підходи до розуміння поняття довіра. Соціологічні студії. 2014. № 1(4). С. 50–62.

Канеман Д. Мислення швидке й повільне. Київ, Наш Формат, 2017.

Канеман Д., Сібоні О., Санстейн К. Шум. Хибність людських суджень. Київ : Наш Формат, 2022.

Назарук О. Довіра як передумова формування позитивного соціального досвіду особистості. Проблеми загальної та педагогічної психології. 2010. Т. 12. С. 216–224.

Швед В.В., Ковтун А.В. Довіра як психолого-економічний феномен. Інклюзія та суспільство. 2025. №3. С. 74-81. DOI: https://doi.org/10.32782/2787-5137-2025-3-9

Швед В., Дудник М. Про деякі питання довіри в організаційному управлінні. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія «Психологія». 2025. № 4. С. 161–166. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2025-79-164

Alessandro M., Cardinale Lagomarsino B., Scartascini C., Streb J., Torrealday J. Transparency and Trust in Government. Evidence from a Survey Experiment. World Development. 2021. Vol. 138. DOI: https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2020.105223

Brotherton R. Suspicious Minds: Why We Believe Conspiracy Theories. Bloomsbury Publishing, 2015.

Campbell J. W. Public Participation and Trust in Government. Results From a Vignette Experiment. Journal of Policy Studies. 2023. Vol. 38. No. 2. P. 23–31. DOI: https://doi.org/10.52372/jps38202

Douglas K. M., Sutton R. M. What Are Conspiracy Theories. A Definitional Approach to Their Correlates, Consequences, and Communication. Annual Review of Psychology. 2023. Vol. 74. P. 271–298. DOI: https://doi.org/10.1146/annurev-psych-032420-031329

Douglas K. M., Sutton R. M., Cichocka A. The Psychology of Conspiracy Theories. Current Directions in Psychological Science. 2017. Vol. 26. No. 6. P. 538–542. DOI: https://doi.org/10.1177/0963721417718261

Luhmann N. Familiarity, Confidence, Trust. Problems and Alternatives. In Trust. Making and Breaking Cooperative Relations. Ed. by D. Gambetta. Oxford, Blackwell, 1988. P. 94–107.

Mari S., Gil de Zúñiga H., Suerdem A., Hanke K., Brown G., Vilar R., Boer D., Bilewicz M. Conspiracy Theories and Institutional Trust. Examining the Role of Uncertainty Avoidance and Active Social Media Use. Political Psychology. 2022. Vol. 43. No. 2. P. 277–296. DOI: https://doi.org/10.1111/pops.12754

Mayer R. C., Davis J. H., Schoorman F. D. An Integrative Model of Organizational Trust. Academy of Management Review. 1995. Vol. 20. No. 3. P. 709–734. DOI: https://doi.org/10.5465/amr.1995.9508080335

Tyler T. R. Procedural Justice, Legitimacy, and the Effective Rule of Law. Crime and Justice. 2003. Vol. 30. P. 283–357. DOI: https://doi.org/10.1086/652233

Van Prooijen J.-W., Spadaro G., Wang H. Suspicion of Institutions. How Distrust and Conspiracy Theories Deteriorate Social Relationships. Current Opinion in Psychology. 2022. Vol. 43. P. 65–69. DOI: https://doi.org/10.1016/j.copsyc.2021.08.003

##submission.downloads##

Опубліковано

2026-05-14

Номер

Розділ

ПСИХОЛОГІЧНІ НАУКИ