ЗАКОНОДАВЧІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ: ВІТЧИЗНЯНИЙ ТА ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД

Анотація

У статті розглянуто ключові підходи до правового регулювання соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у законодавстві України та зарубіжних країн. Забезпечення доступу до соціально-реабілітаційних послуг в Україні набуває особливого значення, зумовленого значною кількістю дітей з інвалідністю, зростанням чисельності дитячого населення, чий стан здоров’я зазнає серйозних ушкоджень в умовах війни, а також скороченням мережі реабілітаційних центрів та їх недостатнім кадровим та матеріально-технічним забезпеченням. Мета статті полягала у визначенні ключових підходів до правового регулювання соціальної реабілітації дітей з інвалідністю у національному та зарубіжному законодавстві. Результати аналізу національного законодавства у сфері соціальної реабілітації свідчать про застарілість нормативних положень, які не враховують сучасні реалії та потреби осіб з інвалідністю, а також їх неузгодженість між собою, що ускладнює міжвідомчу взаємодію, доступ до соціально-реабілітаційних послуг, знижує їх якість. На основі аналізу законодавства таких європейських країн, як Естонія, Фінляндія та Польща, у яких функціонують розвинені системи соціально-реабілітаційних послуг, виокремлено ключові аспекти правового регулювання соціально-реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю. Вони стосуються необхідності гарантування індивідуального підходу до забезпечення потреб осіб з інвалідністю, забезпечення комплексного характеру та гнучкого підходу до реабілітаційних послуг, пріоритетності їх надання у ранньому віці, співпраці між органами місцевого самоврядування, надавачами послуг та громадськими організаціями.