ДОВІРА ЯК ПСИХОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

Вступ. У статті здійснено теоретико-концептуальний аналіз довіри як психолого-економічного феномену, що суттєво впливає на взаємодію суб’єктів ринку та споживчу поведінку в умовах невизначеності, ризику й інформаційної асиметрії. Обґрунтовано, що в сучасній економіці, зокрема у сфері послуг, фінансового посередництва та цифрових платформ, можливості повної перевірки якості й намірів контрагента є обмеженими, а тому довіра виступає базовою умовою кооперації та стабільності обміну. Метою дослідження є узагальнення сучасних підходів до трактування довіри, уточнення її структурних компонентів і соціально-інституційних опор, а також формулювання інтегрального визначення довіри як психолого-економічного феномену. Наукова новизна полягає в інтеграції психологічного та економіко-інституційного підходів: довіру подано як поєднання когнітивної оцінки надійності об’єкта, емоційного відчуття безпеки та поведінкової готовності покладатися, що підтримується нормами, санкціями, договором, репутаційними сигналами й регуляторними механізмами. Додатково акцентовано багаторівневість довіри (макро-, мікро- та нанорівні), що дозволяє пояснити взаємозв’язок довіри до інституцій і правил, довіри до організацій та персоніфікованої довіри у взаємодії з клієнтом. Висновки. Доведено, що довіра актуалізується саме за відсутності повного знання та функціонує як форма соціального капіталу, знижуючи трансакційні витрати, підвищуючи швидкість і ефективність обміну та стабілізуючи довгострокові відносини. Показано, що в споживчому вимірі довіра є критичною передумовою лояльності, оскільки формує стійкі очікування щодо чесності, відповідальності й надійності постачальника або бренду, підсилюючи повторний вибір і готовність до співпраці.