МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ ІНФОРМАТИКИ В ІНКЛЮЗИВНОМУ СЕРЕДОВИЩІ: РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПРАЦІВНИКА ТА ВИКОРИСТАННЯ АСИСТИВНИХ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація

Вступ. Розвиток цифрового суспільства посилює потребу в якісній інформатичній освіті для всіх здобувачів, зокрема для учнів з різними освітніми потребами. Інклюзивне середовище вимагає переосмислення традиційних підходів до навчання інформатики через зняття бар’єрів доступності, зниження надмірного когнітивного навантаження, забезпечення альтернативних способів сприйняття, взаємодії та демонстрації результатів. Особливої ваги набуває роль соціального працівника як фахівця, що координує міждисциплінарну взаємодію, підтримує освітню траєкторію здобувача, сприяє соціальній адаптації, комунікації з родиною та командою психолого-педагогічного супроводу. Мета роботи. Обґрунтувати методику викладання інформатики в інклюзивному середовищі на засадах доступності та педагогічної доцільності, визначити функції соціального працівника в організації підтримки здобувачів освіти, а також описати підходи до добору й інтеграції асистивних цифрових технологій у навчальний процес з урахуванням різних освітніх потреб, контексту класу та ресурсних можливостей закладу освіти. Наукова новизна. Запропоновано інтегративний підхід до методики викладання інформатики, у якому поєднано дидактичні рішення (варіативні способи подання матеріалу, диференціацію практичних завдань, поетапність формування навичок, гнучкі формати оцінювання) із соціально-педагогічним супроводом. Уточнено модель взаємодії «вчитель інформатики – соціальний працівник – команда супроводу – родина», де соціальний працівник виступає координатором ресурсів, посередником комунікації та ініціатором середовищних змін. Висновки. Ефективне викладання інформатики в інклюзивному середовищі можливе за умови системного поєднання дидактичної адаптації, універсальних рішень доступності та адресної підтримки. Соціальний працівник підсилює результативність освітнього процесу через координацію супроводу, профілактику ізоляції, розвиток навичок самостійності й цифрової участі здобувача. Асистивні цифрові технології, інтегровані у навчальні завдання та оцінювання, підвищують доступність змісту, сприяють мотивації, залученості та формуванню цифрової компетентності. Перспективи подальших досліджень пов’язані з оцінюванням ефективності конкретних технологічних рішень у різних категоріях освітніх потреб і розробленням практико-орієнтованих рекомендацій для міждисциплінарних команд.