ІНКЛЮЗИВНИЙ ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ СКЛАДНИК ПРОБЛЕМИ

Анотація

У статті висвітлені основні засади потенціалу інклюзивного туризму в Україні та його вплив на психологічну та соціальну реабілітацію осіб із інвалідністю. Суспільно-політичні реалії сучасної України спричинили певні зміни в її соціальній структурі. Значно збільшилася кількість людей, які потребують окремих чи комплексних видів реабілітації, що стало серйозним викликом для фахівців із соціального та психологічного відновлення. Перед ними постало завдання відшукати нові шляхи для найскорішого і безболісного повернення та інтегрування людей з інклюзією у суспільство, використовуючи весь арсенал доступних методів та засобів. Зараз українські науковці докладають зусиль для розробки теоретичних і практичних засад інклюзивно-реабілітаційного туризму, що допомагає створити сприятливі умови для повноцінної інтеграції туристів із особливими потребами у суспільство. Зокрема, окреслено можливості оздоровлення різних категорій людей з особливими потребами шляхом залучення до всіх видів туристичної діяльності. Проаналізовані фізичні та соціальні впливи згаданої галузі дозвілля та відпочинку на осіб з особливими потребами, а також cпрогнозована їх ефективність у різних умовах використання. Як показує практична діяльність, серед низки напрямів особливо актуальними стають: соціальна робота в окремих населених пунктах та ОТГ: робота з дітьми та молоддю, що постраждали внаслідок російської агресії; cоціально-психологічна реабілітація студентів ЗВО з обмеженими можливостями. Окрема категорія – це ветерани російсько-української війни, які потребують особливої уваги та окремих методів реабілітації. Вчені дійшли висновку, що для осіб з особливими потребами подорожі мають стати дієвим засобом в усвідомленні впевненості у власних силах і здатності долати різноманітні труднощі. Можливість побачити красу і різноманіття України, безперечно, сприяє індивідуальному розвитку та соціальній інтеграції. На сьогодні найдоступнішим видом відпочинку та реабілітації є «зелений туризм», який поєднує у собі гостинність господарів та корисний відпочинок на природі, де можна насолодитися свіжими продуктами та затишною родинною атмосферою. Він ідеально підходить для реабілітації, включаючи тренування рухових навичок, дозоване фізичне навантаження та позитивне спілкування. Попри достатній обсяг наукових праць, деякі аспекти розвитку такого виду туризму залишаються маловивченими. Є низка напрямів, які мають специфічні особливості, притаманні лише реаліям нашої держави, їх слід враховувати та шукати шляхи вирішення. Насамперед потрібно промоніторити реабілітаційний потенціал інклюзивного туризму в умовах воєнного стану; з’ясувати матеріальні та фінансові можливості забезпечення такого виду реабілітації осіб із інвалідністю. Спільними зусиллями працівників музейної галузі, туризму та соціально-психологічних служб потрібно розробити програми і туристичні маршрути по найвідоміших і популярних локаціях в Україні, враховуючи небезпеку військових викликів. Варто брати до уваги фізичні та соціальні впливи інклюзивного туризму на екскурсантів. Разом із тим не менш важливими є проблеми і завдання, що стоять перед туроператорами та фахівцями, які мають забезпечити успішне та безпечне здійснення подорожей особливої категорії туристів, з одного боку, а також працівниками державних музеїв, природоохоронних структур та інших історичних і культурних установ для вільного доступу таких екскурсантів на об’єкти відвідування – з іншого. Окрему увагу потрібно звернути на безбар’єрність в оборонних спорудах, які часто є пам’ятками фортифікації, маршрутам у природних парках і заповідниках, реабілітаційних та оздоровчих комплексах та місцях проживання. Безперечно, що у разі усунення усіх перепон і проблем ми отримаємо оздоровлення людей завдяки руховій активності, підвищенню психологічної та фізичної стійкості їхнього організму. Не менш важливим результатом має стати соціокультурна реабілітація у вигляді комплексу заходів, спрямованих на створення психологічних механізмів, які сприяють постійному внутрішньому зростанню і розвитку, а у кінцевому наслідку – відновленню культурного статусу особи з інвалідністю як особистості. Однак найважливішою метою інклюзивного туризму є психологічна реабілітація, спрямована на покращення психічного здоров’я людей з обмеженими можливостями через залучення їх до активного відпочинку та подорожей. Ця публікація є спробою розкрити теоретичні напрями та пріоритети реабілітаційних можливостей інклюзивного туризму в умовах сучасної України. Показано, що тільки спільними зусиллями науковців, фахівців, органів державного і місцевого врядування, туристичних бізнес-структур та громадськості можна розвивати та вдосконалювати теоретичні та практичні засади інклюзивного туризму на сучасному етапі. Еволюціонування цього напряму туристичної діяльності є не тільки необхідним з урахуванням потреб та суспільних запитів, а й перспективним з точки зору євроінтеграції та адаптування до європейського ринку туристичних послуг.