КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ГЕНДЕРНО ОРІЄНТОВАНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ЖІНКАМИ-ВПО В УКРАЇНІ

Анотація

Вступ. Актуальність обраної теми зумовлена необхідністю переосмислення підходів до соціальної підтримки ВПО крізь призму гендерного підходу. Назва роботи безпосередньо відображає її проблемне поле: поєднання гендерного підходу як теоретико-методологічної основи та практики соціальної роботи з конкретною вразливою групою – жінками, які зазнали вимушеного переміщення. В умовах війни гендерні нерівності загострюються: жінки частіше беруть на себе відповідальність за дітей і літніх родичів, стикаються з труднощами працевлаштування, подвійним навантаженням та підвищеним ризиком гендерно зумовленого насильства. Відтак виникає потреба у впровадженні гендерно-чутливих та гендерно-перетворювальних практик соціальної роботи, які не лише реагують на наслідки кризи, а й сприяють подоланню структурної нерівності. Мета статті. Визначення особливостей гендерно орієнтованої соціальної роботи з жінками-ВПО в Україні, а також оцінка сучасних практик підтримки цієї групи клієнток крізь призму континууму гендерних підходів для підвищення ефективності їхньої соціальної адаптації. Наукова новизна. Аналіз специфіки вразливості жінок-ВПО різних вікових груп, а також сучасних гендерно орієнтованих практик соціальної роботи з жінками-ВПО в Україні, здійснювалися через призму континууму гендерних підходів Гіти Рао Гупти. Це дозволило класифікувати існуючі практики соціальної роботи з жінками-ВПО в Україні відповідно до трьох рівнів гендерного підходу: гендерно-чутливий, гендерно-перетворювальний та імпауермент. Висновки. Таким чином, гендерно орієнтована соціальна робота базується на принципах рівності, інтерсекційності, імпауерменту та подоланні структурної нерівності. Практичне застосування цього підходу передбачає здійснення гендерного аналізу на всіх рівнях, що забезпечує комплексне оцінювання потреб жінок-ВПО та адаптацію програм підтримки до їхніх актуальних умов життя в Україні. Використання гендерної статистики як інформаційної основи аналізу дозволяє виявляти специфічні бар’єри, з якими стикаються жінки-ВПО, та формувати адресні стратегії допомоги з урахуванням їхнього унікального соціального досвіду.