ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ЗАЛЕЖНИМИ ОСОБАМИ: МІЖНАРОДНИЙ КОНТЕКСТ

Анотація

Вступ. Поширення адиктивної поведінки в сучасному суспільстві є складною соціальною проблемою, що виходить за межі медико-психологічного підходу та потребує системного соціального реагування. Залежність руйнує соціальні зв’язки, ускладнює адаптацію особистості, негативно впливає на сімейні відносини й підвищує соціальні ризики в громадах. У цих умовах соціальна робота відіграє ключову роль у комплексній підтримці, ресоціалізації та захисті прав залежних осіб. Актуальність проблеми посилюється змінами міжнародних підходів – переходом від каральних і стигматизуючих моделей до людиноцентрованих, доказових і правозахисних практик, що зумовлює потребу їх наукового осмислення, адаптації до національного контексту та підвищення професійної готовності соціальних працівників. Мета роботи полягає у дослідженні особливостей соціальної роботи із залежними особами з урахуванням міжнародного досвіду. Наукова новизна. Уточнено соціальну роботу із залежними особами як міждисциплінарний процес. Виокремлено людиноцентровані та правозахисні підходи (зменшення шкоди, низькопорогові сервіси). Обґрунтовано, що ефективність зумовлюється міждисциплінарною взаємодією, житловою стабільністю та фаховою підготовкою соціальних працівників, а розвиток –адаптацією цих моделей до українського контексту. Висновки. Дослідження показало, що соціальна робота із залежними особами є багатовимірною діяльністю, що виходить за межі медичного підходу та інтегрує соціальні, психологічні, правові й культурні аспекти допомоги. Зарубіжний досвід засвідчує тенденцію відходу від каральних і стигматизуючих моделей на користь людиноцентрованих, доказових і правозахисних практик. Ефективність соціальної роботи визначається міждисциплінарною взаємодією, доступністю низько порогових сервісів, житловою стабільністю та професійною підготовкою соціальних працівників.