ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ

Анотація

У цій статті розглянуто особливості правового регулювання соціального захисту працівників. Проаналізовано погляди вітчизняних науковців щодо визначення поняття соціального захисту та його значення у сфері трудових правовідносин. Дослідженням запропоновано трактувати соціальний захист працівників не лише як систему заходів матеріального забезпечення, а і як комплексну державну функцію, спрямовану на створення та підтримку необхідних умов для реалізації кожним працівником своїх прав і свобод, гарантованих Конституцією України. Також підкреслено важливість захисту працівників у разі порушення їхніх прав шляхом застосування механізмів пільг і соціальної підтримки. З’ясовано, що головною метою соціального захисту є формування нормативно-правового середовища, яке забезпечує можливість працівникам реалізовувати свої базові потреби, підтримувати добробут своїх сімей, розвиватися та брати активну участь у суспільному житті. Під час аналізу визначено, що основні соціальні гарантії, які є невід’ємною складовою захисту працівників у розвинених країнах, передбачають офіційне працевлаштування, встановлення мінімальної заробітної плати, гідну оплату праці, право на щорічну відпустку, доступ до медичних послуг, безпечні умови праці та сприятливе для здоров’я навколишнє середовище, а також забезпечення житлових прав. Наголошено, що держава відіграє ключову роль у створенні умов для відновлення працівниками своїх ресурсів, витрачених у процесі виконання трудових обов’язків. Належна організація трудових правовідносин неможлива без реалізації державної функції соціального захисту, зокрема щодо забезпечення відпусток і страхування життя та здоров’я працівників. У підсумку зроблено висновок про необхідність удосконалення правового регулювання соціального захисту працівників в Україні. Запропоновано переглянути й доповнити чинні норми в частині контролю та нагляду за діяльністю роботодавців як сторони трудових відносин. Відсутність належного соціального захисту працівників негативно впливає на економічний розвиток країни та порушує баланс у сфері трудових правовідносин.