РОЛЬ ТА ВПЛИВ ІСТОРИЧНИХ ТА ФІЛОСОФСЬКИХ ТРАДИЦІЙ КИТАЮ НА СУЧАСНЕ ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ТА СОЦІУМ

Анотація

Китайська філософія виникла приблизно в той же час, що й давньогрецька та давньоіндійська філософія, у середині I тис. до н. е. У статті виявлено, що окремі філософські ідеї та теми, а також багато термінів, які згодом склали значну частину лексикону традиційної китайської філософії, містилися вже в найдавніших письмових пам'ятках китайської культури – «Шу цзин» («Канон [документальних] писань)»), «Ши цзин» («Канон віршів»), «Чжоу і» («Чжоу зміни»), що склалися в 1 пол. 1 тис. до н. е., що іноді служить підставою для тверджень (особливо китайських учених) про зародження філософії в Китаї на початку І тис. до н. е. Ця точка зору обумовлена також тим, що ці твори включають окремі самостійні тексти з розгорнутим філософським змістом, наприклад «Хун фань» («Величний Візерунок») із «Шу цзин» або «Сі ци чжуань» («Коментар зв'язаних слів») із «Чжоу І». Проте, як правило, створення або остаточне оформлення таких текстів датується 2-ю половиною 1 тис. до н. е. Першим історично достовірним творцем філософської теорії в Китаї був Конфуцій (551–479 рр. до н. е.), який усвідомлював себе виразником духовної традиції Чжу – учених, освічених людей, інтелектуалів, чиє ім'я згодом стало термінологічним позначенням для конфуціанства. Згідно з традиційним датуванням, Лао-цзи, засновник даосизму, основної ідеологічної течії, що виступає проти конфуціанства, був старшим сучасником Конфуція. Однак, тепер встановлено, що перші власне даоські твори були написані після конфуціанських і навіть, мабуть, були реакцією на них. Лао-цзи, як історична особа, швидше за все, жив пізніше за Конфуція. Швидше неправильним є і традиційне уявлення про доцинський (до кінця III ст. до н. е.) період в історії китайської філософії як про епоху рівноправної суперечки «ста шкіл», оскільки всі філософські школи, що існували на той час, самовизначилися через своє ставлення до конфуціанства.