ПЕДАГОГІКА ДУХОВНОСТІ В УМОВАХ СПЕЦІАЛЬНОЇ ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРІЗЬ ПРИЗМУ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ

Анотація

Ми окреслили предметом нашої наукової розвідки процеси формування соціокультурних феноменів людської цивілізації і культури, суспільства заснованому на знаннях, новосформованої педагогіки духовності крізь призму філософії освіти, в контексті інклюзії, на етапі формування нової етико-моральної реальності. Переосмислюючи стрімкі процеси розгортання індустріального і постіндустріального, інформаційного, мережевого, комунікативного, інклюзивного, авторитарного і ліберального суспільства. Нами покладено за мету вивчення феномену педагогіки духовності з урахуванням спеціальної педагогічної діяльності, під якою розуміємо процеси залучення всієї громади, в тому чисті й особи з спеціальними освітніми потребами, до суспільно-політичного життя і життєдіяльності місцевих громад. У перший шерег слід поставити тих акторів соціальної дії, котрі мають проблеми фізичному чи психосоматичному розвитку. Це призводить до рефлексії і використання методів і методології, які допомагатимуть кожному індивідууму, дитині, студенту з особливими освітніми потребами повноцінно приймати участь в житті соціуму. Ми вважаємо, що різнопланові історичні епохи створюють відмінні соціально-економічні тенденції, щодо майбутнього члена суспільства, якого потрібно підготувати до найрізноманітніших життєвих ситуацій формами освіти, науки і культури, в системі навчання і виховання. Доречно в цьому річищі формувати завдання відповідно до мети, змісту і форми, методів і методології функціонування цих засобів в цілому механізмі адаптивності особи. Досліджуючи історико-політичну мінливість дискурсу педагогічної теорії та практики, наголошено, що зі зміною суспільно-економічних формацій в історичному поступі цивілізації вони все більше наближатимуться до людини (антропоцентризм, студентоцентризм) в усій повноті психічного, тілесного, духовного розвитку і вдосконалення. У процесі наукової роботи ми користувались загальними методами: індуктивним, дедуктивним, діалектичними, емпіричними, прагматичними, раціоналістичними, сенсуалістичними, а ще використовували напрацювання в царині структурно-лінгвістичних розвідок, синергетики, компаративістики, штучного інтелекту. Проаналізовано формування морально-етичних категорій, вплив міфологем, традиційної науки (соціальної філософії, філософії освіти), релігійних систем в технічному становленні постіндустріального суспільства. Наукові і теоретичні напрацювання розширюють можливості філософії освіти про зміст і категорії інклюзивної педагогіки для осіб з спеціальними освітніми потребами на фундаменті духовності функціонування суспільства. Розглянута нами філософсько-педагогічна концепція інклюзивної педагогіки може застосовуватись для усвідомлення і прогнозування нагальних проблем українського соціокультурного буття, вирішення реальних політичних проблем нашої Батьківщина в умовах військової агресії російської федерації на регіональному і глобальному рівнях, подолання релігійних, політичних, конфесійних розбіжностей. Вона зможе допомагати формуванню збалансованої особистості для людей з особливими потребами, з посттравматичними синдромами та сприятиме соціалізації та самореалізації в повоєнному і агресивному світі. Результати дослідження можуть використовуватись як методологічна допомога в політології, соціології, соціальній філософії, філософії освіти. Вони мають потенціал для кореляції освітніх курсів суспільно-політичних дисциплін з метою досягнення порозуміння і конвенціоналізму, подоланню ідеологічних та соціокультурних штампів. Осмислені теоретичні розвідки можуть застосовуватись в процесі формування теоретичних і практичних спецкурсів, при розробці навчальних програм з філософії, соціальної філософії, філософії освіти, етики, індивідуальної і соціальної психології.