РОЛЬ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ У ФОРМУВАННІ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВИКЛАДАЧІВ В УМОВАХ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Швидке зростання різного роду цифрової інформації що шириться просторами всесвітньої павутини, спонукало до зростання цікавості майбутніх економістів у формуванні цифрової компетентності. У статті мова йде про систематичний огляд літературних джерел та аналіз існуючих процесів і методів формування цифрової компетентності у викладачів економічних дисциплін у закладах вищої освіти з метою кращого розуміння процесу формування цифровізації економіки. Огляд має три цілі: 1) описати характеристики процесів і методів оцінювання цифрової компетентності у закладі вищої освіті; 2) розглянути актуальні концепції у формуванні цифрової компетентності опираючись на дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених; 3) визначити проблеми та перспективи розвитку формування цифрової компетентності у викладачів економічних дмсциплін. Обґрунтовано важливість проблеми формування цифрової компетентності працівників освіти. У період технологічного розвитку цифрового суспільства та цифрової економіки, що прискорюється через повсюдне впровадження цифрових економічних та фінансових технологій, створення цифрового освітнього середовища повинно вирішити протиріччя між затребуваністю педагогів з розвиненою цифровою компетентністю та їх недостатньою підготовкою в аспекті цифрової складової для успішного застосування цифрових технологій у професійній педагогічній діяльності. Формування цифрової компетентності можливе у процесі реалізації освітніх програм у закладах вищої освіти, а також програм підвищення кваліфікації та професійної підготовки майбутніх економістів. Описано роль цифрової грамотності які мають бути закладені під час навчання, починаючи з раннього дитячого віку. У цій ситуації освітні організації об’єктивно є одним із ключових агентів цифрової трансформації економіки, оскільки забезпечують формування цифрових компетентностей підростаючого покоління. У зв’язку з цим виникла необхідність вирішення як мінімум двох ключових питань у системі освіти: якою мірою самі освітні працівники мають формувати цифрові компетентності у своїй професійній діяльності. З впровадженням цифрових технологій змінюються повсякденне життя людини та виробничі відносини, трансформуються економіка та освіта. Цифрові технології – це не тільки інструмент, але й середовище існування сучасної людини, що розкриває нові можливості: навчання у будь-який зручний час, безперервну освіту, можливість формувати індивідуальні освітні маршрути, з користувачів електронних ресурсів стати творцями. Однак таке середовище вимагає від педагогів іншого підходу до організації освітнього процесу, отримання нових умінь та навичок для роботи у цифровому просторі. У цих умовах система педагогічної освіти повинна забезпечити підготовку випускника-економіста, який має високий рівень сформованої цифрової професійної компетентності. В основі статті – аналіз досліджень українських та зарубіжних учених. Сформовано теоретичну модель структури цифрової компетентності педагога. Результати дослідження показують, що компетентність складається з чотирьох компонентів: мотиваційно-особистісного, когнітивного, діяльнісного та рефлексивно-оцінного узгодження цілей, способів та отриманих результатів, усвідомлення свого стилю діяльності, готовність до їх творчої зміни. Зазначені компоненти описують компетенції, необхідних педагогу для ефективного здійснення своєї професійної діяльності.