ПСИХОСОЦІАЛЬНА РОБОТА ІЗ ДІТЬМИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Анотація

Вступ. Представлено науковий аналіз проблеми психосоціальної роботи з дітьми в умовах війни як інтегрованого процесу, спрямованого на відновлення психічного здоров’я, стабілізацію емоційного стану та соціальну адаптацію дитячої особистості. Метою дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад і практичних підходів до здійснення психосоціальної роботи з дітьми в умовах війни, спрямованої на збереження їхнього психічного здоров’я, формування адаптивних механізмів подолання стресу та відновлення соціально-психологічної рівноваги. Підкреслено, що повномасштабна війна в Україні зумовила глибокі зміни у соціально-гуманітарному просторі, актуалізувавши необхідність переосмислення підходів до надання психологічної та соціальної допомоги дітям, які зазнали травматичного досвіду. Визначено, що психосоціальна підтримка є комплексною системою, що об’єднує психологічні, соціальні, педагогічні та правові механізми впливу, орієнтовані на формування внутрішніх ресурсів, почуття безпеки та довіри до соціального середовища. Розкрито міждисциплінарний характер досліджуваної проблеми, що поєднує положення сучасної психології розвитку, кризової психології, соціальної педагогіки та соціальної роботи. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння феноменів дитячої резильєнтності, посттравматичного стресу та соціальної адаптації, узагальнено досвід українських і зарубіжних дослідників у сфері допомоги дітям, які постраждали від воєнних конфліктів. Наукова новизна. Визначено, що ефективність психосоціальної допомоги залежить від комплексної взаємодії фахівців різних галузей – психологів, соціальних працівників, педагогів, медиків і правозахисників – на основі принципів гуманізму, мультидисциплінарності, індивідуалізації та доказової практики. Наголошено на необхідності створення сучасної системи психосоціальної підтримки, здатної забезпечити раннє виявлення ознак психологічної травми, організацію безпечного середовища, реабілітацію й формування адаптивних механізмів поведінки дітей. Уточнено, що психосоціальна робота повинна розглядатися не як разова інтервенція, а як процес тривалого супроводу, який інтегрує елементи консультування, соціальної підтримки та освітнього впливу. Підтверджено гіпотезу про те, що підвищення ефективності психосоціальної роботи з дітьми в умовах війни можливе за умови реалізації інтегрованого підходу, що поєднує психологічні методи емоційної стабілізації з соціальними практиками підтримки та розвитку соціальних зв’язків. Висновковано, що психосоціальна робота є стратегічним напрямом державної соціально-гуманітарної політики, спрямованим на відновлення дитячого потенціалу, зміцнення психічного здоров’я та формування стійкості до життєвих викликів.