МОДЕЛІ КОНСУЛЬТУВАННЯ СІМЕЙ ІЗ ДІТЬМИ ТА ЇХ ІНТЕГРАЦІЯ В СОЦІАЛЬНУ РОБОТУ: ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ, ФРАНЦІЇ ТА США

Анотація

Вступ. Сім’я є фундаментальною одиницею суспільства, відіграючи ключову роль у формуванні особистості дитини, її соціалізації та забезпеченні емоційної стабільності. Однак у сучасному світі сім’ї стикаються із численними викликами – від економічних труднощів та стресу повсякденного життя до соціальних змін, розлучень, міграції та, що особливо актуально для України, наслідків військових конфліктів. Ці фактори можуть значно впливати на внутрішньосімейні стосунки, стилі виховання та, як наслідок, на благополуччя дітей. У таких обставинах ефективне консультування стає не просто допоміжним інструментом, а життєво важливою опорою для сімей, що прагнуть створити сприятливе середовище для розвитку своїх дітей. У поданих матеріалах проаналізовано й обґрунтовано ключові моделі консультування сімей із дітьми, які застосовуються в Німеччини, Франції та США, враховуючи їхні національні особливості та історичний досвід. Розкрито специфіку інтеграції та застосування різних моделей консультування фахівцями із соціальної роботи в кожній із цих країн. Мета – здійснити порівняльний аналіз моделей консультування сімей із дітьми у Німеччині, Франції та США, а також визначити їхню інтеграцію та роль у діяльності фахівців із соціальної роботи.Наукова новизна полягає у виявленні й обґрунтуванні ключових суперечностей, що лежать в основі вивчення проблеми. По-перше, це суперечність між універсальністю терапевтичних моделей та необхідністю їхньої культурної і системної адаптації до відмінностей у національних системах соціальної підтримки, культурних цінностях, фінансуванні та правовому регулюванні. По-друге, це суперечність між потребою у високоспеціалізованій терапевтичній допомозі та прагненням до її широкої доступності через систему соціальної роботи, що є викликом для балансу між глибиною та охопленням послуг. Висновки. Проведений аналіз моделей консультування сімей із дітьми в Німеччині, Франції та США демонструє ключові відмінності в національних підходах, які зумовлені їхніми історичними, культурними та інституційними особливостями. У Німеччині домінує системна сімейна терапія, яка тісно інтегрована в державну систему підтримки дітей і молоді. Франція поєднує психоаналітичні традиції з елементами системного та когнітивно-поведінкового підходів, акцентуючи увагу на координації послуг.Натомість США характеризуються децентралізованістю системи та пріоритетом доказових практик. Незважаючи на ці розбіжності, спільним для всіх трьох країн є центральна роль фахівців із соціальної роботи. Вони виступають ключовою ланкою, що забезпечує інтеграцію та адаптацію універсальних терапевтичних моделей до унікальних потреб кожної сім’ї та її соціального середовища, тим самим роблять допомогу доступною і ефективною. Це підкреслює їхню незамінну роль у системі підтримки сімейного добробуту.