Соціальна робота та психологія: освіта і наука

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ: СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ТА МЕТОДИ РОБОТИ

2025-04-18T15:16:56+03:00

Вступ. Війна є значним викликом, який впливає не лише на військовослужбовців, але й на їхні родини, особливо дітей. Вони стикаються з психологічними труднощами, такими як тривожність, соціальна ізоляція та емоційне виснаження. Важливо розробити ефективні методи підтримки, які допоможуть цій категорії дітей адаптуватися до складних умов життя та мінімізувати негативні наслідки воєнного стану. Мета роботи. Дослідити соціально-психологічні особливості дітей військовослужбовців в умовах воєнного стану та визначити основні методи їхньої підтримки. Оцінити рівень впливу стресу та розлуки з батьками на психоемоційний стан дітей, а також обґрунтувати необхідність комплексного підходу до їхньої реабілітації. Наукова новизна. Дослідження розкриває маловивчені аспекти впливу воєнного стану на психологічний стан дітей військовослужбовців. Запропоновано конкретні стратегії допомоги, зокрема психотерапевтичні методи, освітні програми, групову підтримку та роботу з сім’ями, що сприятимуть їхній адаптації. Висновки. Діти військовослужбовців мають підвищений рівень стресу та емоційного виснаження, що ускладнює їхню соціальну адаптацію. Необхідне створення комплексних програм психологічної та соціальної підтримки, що включають арт-терапію, індивідуальні та групові консультації, а також освітні ініціативи. Впровадження цих методів сприятиме гармонійному розвитку дітей та їхній інтеграції у суспільство.

РОЗВИТОК РУХОВИХ НАВИЧОК У ДІТЕЙ З ДЦП ЗА ДОПОМОГОЮ ЛФК З ВИКОРИСТАННЯМ МУЗИЧНО-РИТМІЧНОГО СУПРОВОДУ

2025-04-18T15:26:27+03:00

Вступ. Рухові порушення а у дітей з ДЦП викликані порушенням роботи відділів мозку, що призводить до порушення тонусу м'язів, а це, в свою чергу, впливає на виконання довільних рухів. Фізичні вправи і рухливі ігри – це ефективні методи, які нормалізують м'язовий тонус, стимулюють рухи кінцівок, що по законах зворотного зв'язку стимулює розвиток рухових центрів мозку. Рухливі ігри з використанням музично-ритмічного супроводу забезпечують розвиток загальної та дрібної моторики рук, стійкість дитини у вертикальному положенні, корекцію зламаної постави. Ігрова діяльність спрямована на розслаблення спастичних і стимуляцію атонічних м'язів. Мета та завдання – корекція моторних функцій у дітей старшого дошкільного віку за допомогою рухливих ігор з використанням музично-ритмічного супроводу. Результати. Діагностичне дослідження загальної та дрібної моторики у дітей старшого дошкільного віку з різними формами ДЦП показало, що рівень розвитку цих показників нижче середнього. На заняттях ЛФК ми використовували мобільні ігри для розвитку загальної та дрібної моторики, ігри для розвитку уваги та швидкості реакції, ігри для розвитку координації взаємодії очей та рук, вправи для розвитку психомоторних можливостей. Використання музики підвищує ефективність виконання завдань, знімає напругу тонусу м'язів, стимулює і координує рухи. Ми надали особливого значення музично-ритичномуу супроводу в рухливих іграх, особливо музики уроаїнських авторів та українським народним пісням. Результати повторної діагностики показали, що розвиток дрібної моторики у 37,5% та розвиток загальної моторики у 25% дітей відповідають високому рівню розвитку. Отримані дані показують ефективність мобільних ігор з корекції моторики у дітей з ЦПК. Це проявляється в збільшенні об'єму, появі плавності і точності, поліпшенні координації і швидкості рухів.

ОЦІНКА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ІЗ ПОСТРАЖДАЛИМИ ВІД ВОЄННИХ ДІЙ В ОБ’ЄДНАНІЙ ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

2025-04-18T15:45:21+03:00

Вступ. У статті представлено оцінку соціальної роботи із постраждалими від воєнних дій на прикладі Маківської територіальної громади, Хмельницької області. Подано статистичні дані щодо кількості постраждалих від воєнних дій у регіонах, потреб респондентів. Проаналізовано Програму соціального захисту населення Маківської об'єднаної територіальної громади на період з 2021 по 2025 рік. Досліджено систему показників для оцінки ефективності соціального забезпечення постраждалих від воєнних дій в Маківській територіальній громаді. Проаналізовано критерії для оцінки ефективності соціального забезпечення постраждалих від воєнних дій в Маківській територіальні громаді. За результатами комплексної оцінки ефективності соціального забезпечення в Маківській територіальній громаді, Хмельницької області отримано 3,72 бали, що свідчить про середній рівень соціального забезпечення. Під час оцінки експертами встановлено проблемні аспекти, такі як недостатньо налагоджену систему психологічної підтримки, відсутність підтримки в сфері зайнятості та недоступність певних послуг. Дані аспекти враховано при подальшій роботі в територіальній громаді. Мета. Здійснити оцінку соціальної роботи із постраждалими від воєнних дій на прикладі Маківської територіальної громади, Хмельницької області. Проаналізувати програму соціального захисту населення територіальної громади. Результати. За результатами комплексної оцінки ми бачимо, що рівень соціального забезпечення постраждалих від воєнних дій в Маківській громаді, Хмельницької області, знаходиться на середньому рівні та потребує вдосконалення певних аспектів, як-от підтримка в сфері зайнятості та налагодження психологічної підтримки. Для оцінки ефективності соціального забезпечення постраждалих від воєнних дій використовувався метод експертних оцінок. Зокрема, авторами було розроблено систему показників для оцінки ефективності соціального забезпечення внутрішньо переміщених осіб.

СОЦІАЛЬНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ЯК МОНІТОРИНГ ОЦІНКИ АКТУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ СУСПІЛЬСТВА

2025-04-18T15:50:31+03:00

Вступ. Ефективність прогнозного дослідження оцінюється через здатність точно передбачити майбутні події, зміни чи тенденції на основі аналізу поточної інформації. Для досягнення високої ефективності важливими є кілька аспектів: якість даних: прогнозування базується на аналізі наявних даних, тому чим точніші і актуальніші дані, тим надійнішими будуть результати; методологія прогнозування: вибір правильних моделей і методів прогнозування (статистичних, математичних, машинного навчання) є критичним для досягнення високої ефективності. Наприклад, можна використовувати методи регресії, часових рядів тощо; оцінка точності прогнозу: для того щоб оцінити ефективність прогнозу, використовуються різноманітні метрики; аналіз невизначеності: прогнозування завжди містить елемент невизначеності, тому важливо враховувати ймовірності варіантів розвитку подій та їх ризики; тестування та валідизація: прогнозні моделі повинні бути перевірені на тестових наборах даних або в реальних умовах для визначення їх ефективності в різних ситуаціях; оновлення та адаптація: у міру зміни умов середовища або нових даних прогнози повинні бути регулярно переглянуті і адаптовані до нових реалій. Ефективність прогнозного дослідження залежить від правильного підходу до цих аспектів і може значно варіюватися в залежності від сфери застосування (економіка, медицина, кліматологія тощо). Відповідно до невирішених питань, означеної проблеми дослідження, мета статті полягає у аналізі соціального прогнозування як засобу моніторингу актуальних проблем суспільства в минулому на основі передбачення в майбутньому. На основі мети дослідження, ми визначили завдання статті: 1. Проаналізувати наукову літературу з проблем соціального прогнозування. 2. Охарактеризувати основні підходи та етапи прогнозного дослідження. 3. Обґрунтувати методи прогнозного дослідження та принципи їх реалізації. Результати. Модель – аналог оригіналу. Вона повинна мати схожість з оригіналом, але не повторювати його, тому що при цьому саме моделювання втрачає сенс. Неприпустимим є і вільне моделювання; у цьому випадку воно не дає необхідного уявлення про оригінал моделі, а також не виконує своєї функції. Переваги моделювання полягають у наступному. Моделювання дозволяє отримати опис об'єкта, що моделюється, зокрема ускладнення, поліпшує і уточнююче його розуміння і представляє таку організацію інформації, яка забезпечує більш легке отримання необхідної інформації. За допомогою моделі можна відповідним чином поставити експериментальні дослідження, причому виявляється позитивний зворотний зв'язок між моделлю і експериментом, так як додаткові експерименти, що стали необхідними внаслідок більш чіткого розуміння сутності явища, призводять до уточнення моделі, поглибленню знань про це явище, до постановки нових експериментів. У соціальній роботі моделювання використовується як одна з технологій соціальної роботи – моделювання суб'єктів соціальної роботи (систем, служб, проектів, програм, процесів, моделі спеціаліста); моделювання шляхів, способів вирішення проблемних ситуацій; моделювання позитивної поведінки особистості в різних умовах соціального життя; напрямків сучасної соціальної роботи з різними цільовими групами та категоріями населення.

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ

2025-04-18T15:52:41+03:00

Вступ. Охорона праці та безпека життєдіяльності в умовах інклюзії є надзвичайно актуальним напрямом сучасної соціальної політики та трудової діяльності, оскільки забезпечення рівних прав і можливостей для всіх громадян, включаючи людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, є одним із ключових завдань сталого розвитку суспільства. Мета статті - дослідження сучасних підходів та практик забезпечення безпечних умов праці для осіб з особливими потребами, аналіз існуючих нормативно-правових актів та рекомендацій, а також розробка пропозицій щодо вдосконалення системи охорони праці в інклюзивному середовищі. Наукова новизна. В умовах сьогодення забезпечення доступного середовища у соціумі, рівних прав й можливостей для всіх членів суспільства, а також осіб з особливими потребами, осіб з числа маломобільних груп населення, є одним із ключових завдань сталого розвитку суспільства. У зв’язку з цим дослідження питань охорони праці в контексті інклюзивного середовища набуває особливого значення як у законодавчій, так і в практичній площині. Висновки. Інклюзивне середовище передбачає створення умов, які б відповідали фізичним, психологічним та соціальним потребам усіх працівників незалежно від їхніх фізичних можливостей. Це вимагає адаптації робочих місць, навчальних закладів, громадських просторів та транспортної інфраструктури відповідно до стандартів безбар’єрного доступу та принципів універсального дизайну. Особливу увагу приділено питанням адаптації трудового процесу, що включає модернізацію робочих місць, використання допоміжних технологій та навчання персоналу щодо принципів інклюзії. Європейський досвід охорони праці в умовах інклюзії ґрунтується на низці нормативно-правових актів, які регламентують права осіб з інвалідністю та інших уразливих груп на безпечні умови праці. Такі документи, як Директива Ради ЄС 2000/78/ ЄС про встановлення загальної основи рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності, Європейська стратегія щодо інвалідності 2021–2030, Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, є базовими для формування інклюзивного ринку праці. Держави-члени ЄС розробляють та впроваджують програми підтримки роботодавців, які наймають людей з інвалідністю, фінансують адаптацію робочих місць та створюють стимули для забезпечення рівних можливостей у трудовій діяльності. Крім того, у країнах ЄС активно впроваджується концепція «розумної інклюзії», яка передбачає використання сучасних цифрових технологій, таких як автоматизовані системи підтримки працівників, адаптивне програмне забезпечення та сенсорні технології для покращення умов праці осіб з обмеженими можливостями. Такі ініціативи сприяють не лише фізичному комфорту працівників, але й підвищенню їхньої продуктивності та соціальної інтеграції.

ТЕОРІЯ РОЛЕЙ І СТИГМАТИЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ КОНСУЛЬТУВАННЯ

2025-04-18T15:57:30+03:00

Вступ. У статті здійснено спробу дослідити значення теорії соціальної ролі та соціальної стигматизації в консультуванні. Для цього сформульовано мету дослідження, що полягає у аналізі взаємозв’язку теорії соціальної ролі та феномена соціальної стигматизації в процесі надання соціальної послуги консультування. Для дослідження заявленої мети вирішено ряд завдань: здійснено огляд основних понять; обґрунтовано взаємозв’язок теорії ролі і стигматизації у консультуванні; визначено роль консультанта у подоланні стигматизації під час надання соціальної послуги консультування. Результати. На основі аналізу наукових досліджень уточнено зміст ключових понять. Соціальну роль розглядаємо як сукупність моделей поведінки особистості, зумовлених соціальними очікуваннями, статусом індивіда та характером взаємодії із суспільством. З’ясовано, шо теорія соціальних ролей пояснює, як індивіди приймають та виконують певні очікувані поведінкові моделі в процесі взаємодії. Консультант і клієнт виступають як суб’єкти зі специфічними ролями, що впливають на ефективність допомоги та взаєморозуміння. Водночас теорія стигматизації досліджує, як суспільні ярлики та стереотипи щодо певних груп можуть впливати на процес консультування. Наявність стигми може призводити до зниження рівня довіри клієнта, уникнення допомоги або навіть самоізоляції. Соціальну стигматизацію потрактовано як процес «навішування» суспільством ярликів (як правило негативних) на окремих людей або групу людей, що може призвести до їх дискримінації, соціального відчуження та обмеження можливостей. В статті акцент зроблено на те, знання теорії ролей та стигматизації необхідні для надавачів соціальної послуги консультування, що дозволить їм краще розуміти поведінку клієнтів, застосовувати ефективні підходи до консультування, мінімізувати упереджене ставлення та сприяти ефективній соціальній інтеграції осіб, які стикаються зі стигматизацією.

ЗБЕРЕЖЕННЯ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ՚Я УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-04-18T15:59:49+03:00

Вступ. Через війну громадяни нашої держави втрачають близьких, домівки, здоров’я, виявляються відірваними від сім’ї та звичного оточення, можуть ставати свідками насильства та руйнувань. Вразливою категорією у цьому контексті є учасники освітнього процесу, які через військову агресію можуть перебувати у стресовому чи депресивному стані, відчувати тривогу, страхи, що безпосередньо впливатиме на їхні можливості та мотивацію до здійснення освітньої діяльності, і бути однією із причин погіршення ментального здоров’я. Актуальність проблеми зумовлена необхідністю пошуку ефективних механізмів вирішення означеної проблеми, що підтверджено аналізом наукових джерел останніх років та соціологічними дослідженнями 2023 р. та 2024 р. проведеними Інститутом соціальної та політичної психології НАПН України. Мета та завдання статті – визначити ключові проблеми, пов’язані з підтримкою ментального здоров’я учасників освітнього процесу та пошук ефективних засобів його збереження в умовах воєнного стану. Мету дослідження реалізуємо через виконання таких завдань: уточнити дефініцію поняття «ментальне здоров’я особистості»; визначити тригери та глімери, які впливають на ментальне здоров’я учасників освітнього процесу, схарактеризувати програми психосоціальної підтримки як дієві інструменти збереження ментального здоров’я. Результати. З’ясовано, що критеріями ментального здоров’я особистості є: емоційна рівновага, адекватність сприйняття реальності, здатність до саморозвитку, соціальна адаптація, здатність до конструктивного вирішення проблем, почуття сенсу життя, психічна стійкість. Ефективними засобами збереження ментального здоров’я особистості визначено: достатній сон, збалансоване харчування, фізичну активність, «контактність» з природою, позитивне мислення, відпочинок та соціальну підтримку. Корисним є використання глімерів – позитивних подразників, пов’язаних із сенсорними каналами (візуальним, аудіальним, кінестетичним, дискретним), які врівноважують стресові подразники (тригери, стресори), заспокоюють та надають відчуття гармонії. Дієвими є техніки майндфулнес (усвідомленості), що допомагають особистості зосереджуватись на моменті «тут-і-зараз» шляхом дослідження реакцій у тілі, думок та почуттів, реакцій на оточення, без оціночних суджень. Визначено, що впровадження Всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?» (ініціатива О. Зеленської) в освітню галузь, є можливим через інтеграцію навичок збереження ментального здоров’я в освітній процес навчального закладу.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОЇ ПІДТРИМКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ТА ЇХНІХ СІМЕЙ

2025-04-18T16:04:46+03:00

Вступ. Соціальна підтримка військовослужбовців та їхніх сімей є важливим аспектом забезпечення національної безпеки та стабільності в країні. В умовах сучасних конфліктів і викликів важливо не тільки забезпечити фізичну готовність військових, але й створити належні умови для їх психологічної, соціальної підтримки та підтримки їхніх близьких. Мета та завдання. Проаналізувати актуальність проблематики соціальної підтримки військовослужбовців та їхніх сімей. Для досягнення поставленої мети, потрібно виконати такі завдання: 1. Проаналізувати наукову літературу з вивчення питання надання соціальної допомоги військовослужбовцям та їх сім’ям. 2. Прослідити проблематику отримання соціальної підтримки та допомоги військовослужбовцями та їх сім’ями в державних установах та громадському секторі. Результати. Стаття присвячена аналізу основних проблем соціальної підтримки військовослужбовців у сучасних умовах. Розглядаються основні аспекти, що визначають ефективність надання державної та громадської допомоги військовим, зокрема в контексті соціального захисту, медичних послуг, реабілітації та працевлаштування після повернення з зони бойових дій. Окрему увагу приділено питанням морально-психологічної підтримки, які є ключовими для адаптації військовослужбовців до мирного життя. Висвітлено основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці, та необхідність комплексного підходу до їх вирішення для забезпечення стабільної соціальної адаптації після служби. Завдання дослідження було реалізовано шляхом застосування системи теоретичних та емпіричних методів. Серед них: теоретичні: метод аналізу і синтезу наукових джерел з метою характеристики понять теоретичних засад теми, порівняння, узагальнення та систематизації різних поглядів на проблему; серед емпіричних методів: спостереження та інтерв’ювання. Згідно з оглядом наукової літератури щодо особливостей соціальної роботи з військовослужбовцями та їхніми сім’ями було виявлено недостатню висвітленість даної проблематики та незважаючи на збільшення науково-практичних розробок, присвячених проблемі сучасного стану соціальної роботи з військовослужбовцями та їхніми сім’ями все ще відчувається її недостатня розробленість із позицій ідей соціальної роботи, без використання яких розвиток цієї проблеми є малоефективним. Адже, соціальна підтримка військовослужбовців та їхніх сімей є критично важливою для забезпечення національної безпеки та стабільності. Однак існуючі програми потребують вдосконалення та збільшення фінансування, а також розвитку нових ініціатив для ефективнішої допомоги військовим і їхнім родинам. Врахування проблем, викликів військовослужбовців та їхніх сімей є необхідною умовою для забезпечення комплексного підходу до соціальної підтримки та гідного життя військових та їхніх близьких.

РОЛЬ КОМУНІКАТИВНОЇ КРЕАТИВНОСТІ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНО ЗНАЧУЩИХ ЯКОСТЕЙ ФАХІВЦІВ СОЦІОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

2025-04-18T16:09:34+03:00

Вступ. Феномен комунікативної креативності стає предметом зростаючого інтересу серед науковців-психологів. Це пояснюється підвищенням складності соціальної взаємодії, зростанням вимог до ефективності спілкування та збільшенням кількості нестандартних ситуацій у комунікативному процесі. Низький рівень розвитку комунікативних навичок, труднощі у встановленні конструктивних взаємин та інтеграції в соціум, а також схильність до конфліктів призводять до виникнення особистісних психологічних проблем і недостатнього розвитку комунікативної креативності. Мета. Метою є вивчення особливостей комунікативної креативності як професійно значущої якості фахівців соціономічного профілю, зокрема психологів та учителів. Наукова новизна. Науковою новизною для досягнення мети використано тест-опитувальник комунікативної креативності, розроблений О. П. Санніковою та Р. В. Белоусовою (2001). Вибірка досліджуваних включала 133 особи: 51 психолога та 82 вчителів основної школи, які представляють соціономічний профіль. У дослідженні охарактеризовано феномен комунікативної креативності та виявлено його особливості у представників двох професій. Було визначено, що комунікативна креативність є важливою професійною якістю фахівців соціономічного профілю. Встановлено професійні відмінності між психологами та вчителями: вчителі виявилися більш схильними до використання маніпулятивних стратегій у комунікації, а також демонструють вищу експресивність та виразність. Висновки. Комунікативна креативність виступає однією з ключових професійно значущих якостей фахівців соціономічного профілю та є невід’ємною частиною їхніх соціальних здібностей. Дослідження показало наявність відмінностей у розвитку цієї якості між психологами та вчителями, що вказує на необхідність врахування специфіки професійної діяльності під час розвитку комунікативної креативності.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ АСПЕКТІВ ДИТЯЧО-БАТЬКІВСЬКИХ ВІДНОСИН НА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ДИТИНИ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УМОВАХ ВІЙНИ

2025-04-18T16:12:16+03:00

Вступ. Тема сімейної взаємодії ніколи не втрачала своєї актуальності та набула особливої важливості в надзвичайних умовах війни. Кризові обставини посилюють стресові фактори та створюють нові виклики, які впливають як на батьків, так і на дітей, змінюючи динаміку їхніх відносин. Розуміння соціально-психологічних аспектів впливу дитячо-батьківських відносин на формування особистості дитини з інвалідністю в умовах війни є надзвичайно важливим для прогнозування розвитку таких дітей, адже вони стикаються із складними ситуаціями, які мають суттєвий вплив на їх психологічний стан і соціальну адаптацію. За таких обставин процес формування особистості дитини проходить у значно складніших умовах. Для дітей зміни в оточенні, відсутність стабільності та безпеки, постійний психологічний тиск здатні погіршити не лише фізичне, а й психічне здоров’я. Невизначеність, зміни у звичному способі життя, відсутність можливості задовольнити базові потреби сприяють невдоволенню, розпачу, засмученню, гніву, ворожості, тривозі, страху та іншим негативним емоціям. У цьому контексті роль батьків є надзвичайно важливою, оскільки вони здатні забезпечити необхідну підтримку, стабільність і надати моделі поведінки, які допоможуть дитині пройти цей складний період не лише з мінімальними втратами для її психічного здоров’я, але й сприяти психологічному і соціальному розвитку дитини навіть в умовах війни. Мета та завдання статі. Мета статті полягає в аналізі взаємин між батьками і дітьми з інвалідністю та визначенні їх впливу на психосоціальний розвиток дітей даної категорії в контексті війни. Стаття досліджує, конкретні соціально-психологічні фактори, що виникають у кризових ситуаціях та можуть як позитивно, так і негативно впливати на формування особистості дитини з інвалідністю. Досягненню поставленої мети сприяло вирішення наступних завдань: 1. Вивчення впливу війни на емоційне та психічне здоров’я членів сім’ї, зокрема на дітей з інвалідністю. 2. Аналіз особливостей дитячо-батьківських відносин в умовах війни. 3. Оцінка важливості надання батьками підтримки та створення стабільної емоційної атмосфери для розвитку дітей з інвалідністю. Результати. Проаналізовано зміни, які відбуваються у відносинах між батьками та дітьми з інвалідністю під час військових конфліктів. Окреслено соціально-психологічні труднощі, з якими стикаються родини дітей з інвалідністю в кризових умовах, такі як стрес, депресія, тривога. Розглянуто вплив стресу на емоційний стан батьків і дітей, що спричиняє додаткові труднощі у їхніх відносинах. Проведено оцінку значення емоційної, моральної та соціальної підтримки з боку батьків в умовах війни на формування особистості дітей з інвалідністю. Усі ці аспекти допомагають отримати цілісне уявлення про те, як соціально-психологічні фактори взаємодіють з батьківськими відносинами та як вони можуть впливати на формування особистості дітей з інвалідністю в обставинах військового конфлікту.

СОЦІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ МОЛОДІ, ЯКА ВТРАТИЛА РОБОТУ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

2025-04-18T16:15:51+03:00

У статті досліджуються соціальні особливості молоді, яка втратила роботу в умовах воєнного стану. Проаналізовано основні проблеми, з якими стикається ця категорія населення, зокрема соціальні, економічні та психологічні аспекти безробіття. Пропонуються можливі шляхи підтримки молоді в умовах воєнного стану, зокрема через соціальні ініціативи, державні програми та психологічну допомогу. Вступ. Втрата роботи серед молоді в умовах воєнного стану є однією з найважливіших соціально-економічних проблем сучасної України. Воєнні дії спричинили масове закриття підприємств, зміну ринку праці та значне погіршення економічної стабільності населення. Молодь, яка втратила роботу, стикається не лише з фінансовими труднощами, а й із соціальною ізоляцією, втратою професійної ідентичності та зниженням самооцінки. У даній статті розглядаються основні соціальні, економічні та психологічні наслідки безробіття серед молоді, а також шляхи їх подолання. Мета роботи. Дослідити соціальні особливості молоді, яка втратила роботу в умовах воєнного стану, та визначити основні виклики, з якими вона стикається. Важливо оцінити рівень впливу безробіття на соціальну адаптацію, психоемоційний стан та економічне становище молодих людей. Наукова новизна. Робота пропонує комплексний аналіз соціальних і психологічних аспектів безробіття серед молоді в умовах воєнного стану. Зокрема, досліджується проблема втрати соціального статусу, обмеження доступу до ринку праці та необхідність перекваліфікації. Запропоновано конкретні шляхи підтримки молоді через соціальні ініціативи, державні програми та психологічну допомогу. Висновки. Втрата роботи в умовах війни має комплексний вплив на молодь, спричиняючи соціальну ізоляцію, зниження рівня життя та негативні психологічні наслідки. Для мінімізації цих наслідків необхідно розробити стратегії підтримки, які включатимуть державні програми зайнятості, можливості перекваліфікації, соціальну інтеграцію та психологічну допомогу. Комплексний підхід дозволить молоді успішно адаптуватися до нових умов та зменшити рівень соціального напруження.

ЗДОРОВ’Я ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ЯК ЧИННИК УСПІШНОСТІ ЇХНЬОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2025-04-18T16:39:03+03:00

Стаття присвячена проблемі здоров’я фахівців соціальної сфери як чинника успішності їхньої професійної діяльності. Доведено, що соціальна значущість, складність та багатогранність об’єктів їхнього впливу, психоемоційні перевантаження, високий ступінь відповідальності за результати своєї роботи, професійна необхідність виконувати складні завдання в екстремальних умовах, часто призводять до зниження фізичного, психологічного, соціального, професійного здоров’я та понижують рівень працездатності, успішності фахівців соціальної сфери. Метою статті є визначення та обґрунтування впливу здоров’я фахівців соціальної сфери на успішність їхньої професійної діяльності. Для розв’язання завдання збереження здоров’я фахівців соціальної сфери як основного чинника успішності їхньої професійної діяльності використовувались загальнонаукові методи синтезу, аналізу, порівняння та класифікації, систематизації, узагальнення існуючого наукового матеріалу. Пошук інформації здійснювався у таких електронних ресурсах як Google Scholar, Web of Science, українських і зарубіжних веб-сайтах, присвячених дослідженню даної проблеми. Констатовано, що для уникнення професійних ризиків, збереження високої працездатності, благополучного стану свого здоров’я, здатності долати професійні труднощі, успішності соціальної роботи фахівцям соціальної сфери необхідно володіти високим рівнем психолого-педагогічних та валеологічних знань, основами здорового способу життя, глибокими переконаннями значущості, цінності здоров’я, що обумовить їхню здоров’язбережувальну, творчу, ефективну та успішну професійну діяльність. Обґрунтовано пряму залежність професійного успіху соціальних працівників від рівня та якості їх здоров’я та визначено професійну успішність фахівців соціальної сфери як високий результат їх професійних досягнень, збереження благополучного стану здоров’я, ефективності і продуктивності роботи, внутрішньої гармонії, відчуття задоволеності від особистісної самореалізації.

АДРЕСНА СОЦІАЛЬНА ДОПОМОГА ЯК ВИД СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

2025-04-18T16:50:41+03:00

Вступ. Проблеми соціальної допомоги та соціального захисту завжди були в центрі уваги дослідників, оскільки основним завданням системи соціального захисту є боротьба з бідністю. Особливої актуальності вона набула на сучасному етапі трансформації суспільства, коли рівень доходів населення значно зменшився. Мета та завдання статті полягають в з’ясуванні змісту та особливостей надання адресної соціальної допомоги та її місця у системі соціального забезпечення населення. Результати. У системі соціального захисту населення соціальна допомога є однією з самостійних видів матеріального забезпечення осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, а саме непрацездатні громадяни, малозабезпечені сім’ї, сім’ї з дітьми та інші. Серед найважливіших чинників, які призвели до перегляду системи соціального забезпечення, є зростаюча диференціація доходів та зростання бідності серед населення. Масові звільнення, економічний занепад окремих регіонів у зв’язку із активними військовими діями, міграція населення призвели до масштабних та незвичних змін, для яких недостатньо лише системи соціального страхування. Таким чином, в якості інструмента соціальної політики значна роль належить системі соціальної допомоги та забезпеченню. Соціальна допомога – це система заходів держави, спрямована на підтримку громадян, які опинилися в складних життєвих обставинах. Вона може бути загальною (неадресною) або спеціальною (адресною). Адресна допомога надається конкретним категоріям осіб, які потребують підтримки, наприклад, малозабезпеченим сім’ям, одиноким матерям тощо. Основними принципами адресної допомоги є адресність, цільове використання коштів, прозорість та ефективність. Для вдосконалення системи адресної соціальної допомоги в Україні важливо враховувати досвід зарубіжних країн. Впровадження сучасних технологій та інноваційних підходів є важливим аспектом розвитку системи адресної соціальної допомоги.

ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВИХ АСПЕКТІВ РОЗВИТКУ ОСВІТИ В УКРАЇНІ В 1917–1918 РР.

2025-04-18T16:53:53+03:00

Вступ. У дослідженні розглядаються правові аспекти розвитку освіти в Україні протягом 1917–1918 рр. – періоду, який відіграв вирішальну роль у формуванні національної системи освіти. В умовах політичної нестабільності, урядових змін та соціально-економічних викликів освітні реформи були зумовлені необхідністю запровадити нову модель, яка б відповідала як національним, так і європейським стандартам. Метою дослідження є проведення комплексного аналізу правових аспектів розвитку системи освіти України 1917– 1918 рр., виявлення основних організаційно-правових засад освітніх реформ цього періоду та оцінка їх впливу на формування національної системи освіти в контексті політичних і соціальних змін. Наукова новизна. Дослідження зосереджено на впливі законодавчого регулювання на ключові процеси реформування, зокрема українізацію освіти, демократизацію доступу до знань, створення єдиної шкільної системи. У дослідженні аналізуються нормативно-правові акти, розроблені за часів правління Української Центральної Ради, Гетьманату Павла Скоропадського та Директорії. Результати. Особливу увагу приділено Закону про єдину школу, метою якого є інтеграція різних соціальних груп у систему освіти шляхом запровадження загального доступу до освіти. Висвітлено також процес українізації, який був законодавчо закріплений у відповідних актах. Освіта вперше в історії стала потужним інструментом виховання національної свідомості, запровадивши українську мову як основний засіб навчання. Висновки. Дослідження вивчає інноваційні підходи, такі як створення «дорослих гімназій» і народних університетів, які надають освітні можливості для соціально та географічно маргіналізованих груп. Дослідження підкреслює роль жінок у реформуванні освіти, зокрема у забезпеченні гендерної рівності в доступі до освіти. Водночас розглядаються виклики, з якими стикається система освіти, зокрема фінансові обмеження, нестача кваліфікованих викладачів та недостатні матеріально-технічні ресурси. У дослідженні застосовано історико-правовий та системний підходи, що дає змогу оцінити вплив соціально-економічних та політичних факторів на реалізацію реформ. Висновки свідчать про те, що освітня політика того періоду була комплексною та стратегічною, включала демократичні цінності, національні інтереси та прагнення інтегрувати українське суспільство у світовий освітній ландшафт.

ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО ЯК КОНЦЕПТУАЛЬНА ОСНОВА ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ У СИСТЕМІ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ

2025-04-22T08:04:29+03:00

Вступ. У статті розкрито основні моделі розвитку інклюзивної освіти на основі особистісно орієнтованого підходу у практиці роботи Павлиської середньої школи. Метою статті є наукове обґрунтування концептуальних положень, визначених В. Сухомлинським щодо особистісно орієнтованого навчання у системі інклюзивної освіти. Наукова новизна. Авторами обґрунтована актуальність використання новаторського досвіду видатного педагога в інклюзивних класах закладів середньої освіти, якому присвячено значну кількість науково-педагогічних та художньо-публіцистичних праць. Головне місце у його творах займають питання, яким педагог-практик надавав особливого значення: як навчати дітей, котрим важко вдається засвоєння навчального матеріалу в умовах масової загальноосвітньої школи; яких заходів необхідно уживати для того, щоб діти з обмеженими можливостями перебували в атмосфері повноцінного життя шкільного колективу; причини відставання у розумовому розвитку дітей; робота з батьками, які виховують таких дітей; організація психолого-педагогічної освіти з такими батьками. Важливо також знайти кожній дитині посильну розумову працю, доступні шляхи подолання труднощів, залучати до цікавої роботи, щоб вони могли розвиватись інтелектуально, відчути багатство рідного слова. Висновки. Проаналізовано основні напрями діяльності Василя Сухомлинського як ученого і педагога-новатора щодо упровадження методики захисного навчання з метою забезпечення психолого-педагогічної підтримки учнів, яким важко вдається навчання, принципу передбачуваного успіху для таких учнів, рівного доступу до загальної освіти дітям з особливими освітніми потребами. Визначені завдання, які необхідно зреалізувати при роботі з такою категорією дітей, зокрема, вплив функцій художньої літератури на становлення особистості учня, значення читання для корекції та розвитку важких дітей, розвиток їхнього мовлення, мислення, емоційної сфери. Визначені основні концептуальні положення, які стали основою сучасної інклюзивної освіти та особистісно орієнтованого навчання.

ОСВІТНЬО-СОЦІАЛЬНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ ЗА КОЗАЦЬКИХ ЧАСІВ У XVI–XVIІІ СТ.

2025-04-22T08:13:06+03:00

Вступ. У статті висвітлено еволюцію соціальних і державницьких процесів, що тривали у період козаччини в історії України та їх вплив на становлення, вдосконалення та урізноманітнення культурно-освітнього рівня української спільності з часів виникнення перших Запорозьких Січей до існування українських державних утворень у XVIІІ ст. Мета та завдання статті. Мета полягає у дослідженні та встановленні історичного взаємозв’язку між створенням та еволюцією української козацької державності та культурно-освітнім розвитком тодішнього суспільства. Результати. Українське козацтво у XVI столітті заявило про себе як про самобутню соціальну спільноту. Маючи на початку соціально-економічну мотивацію для самостійного освоювання та контролю над чималими степовими просторами, козацьке товариство виробило демократичні засади суспільного існування, що опиралося на принципах братерства, рівності, відкритості, взаємоповаги, військової професійності та виховання. Саме з цього розпочався процес створення та формування власної державності з усіма необхідними інститутами влади та суспільної структури. З ускладненням та урізноманітненням мілітарної, економічної, політичної та соціальної діяльності Запорозької Січі виникла потреба у підвищенні культурного та освітнього рівня українського козацтва. Періодичні контакти з офіційними представниками сусідніх державних утворень та неофіційне спілкування на побутовому рівні вимагали від козаків певного освітнього рівня. Реалії демократії та самостійності створили умови для формування з початку зародків освітнього процесу, а невдовзі створення системи освіти для молодого покоління козаків. Це дозволило, незважаючи на постійну військову готовність та війни, розпочати процес комплексного культурно-освітнього розвитку: спочатку на Січі, а потім – по усій території, яку контролювало Військо Запорозьке Низове. Відповідно до філософії існування та світогляду козацького буття, створюється певна освітньо-ступенева система: хлопчик-підліток вступав для навчання у «джури» до досвідчених козаків, де він оволодівав твердістю духу, вмінням долати життєві труднощі, незламністю, мужністю характеру, витривалістю, здоровим способом життя, набував кращих гуманістичних якостей та рис поведінки козака-лицаря; водночас існували січові школи та братські школи, де поряд з бойовими мистецтвами й грамотою навчали співу, музики та малювання; здібних до подальшого навчання відправляли навчалися до Києво-Могилянської академії, а найталановитіших відправляли до університетів Європи. У козацьких реєстрах XVІ ст. майже навпроти кожного прізвища стояв титул «бакалавр». Після закінчення Києво-Могилянської академії молоді козаки знову йшли на Січ, щоб підтвердити свої лицарство та відвагу, а при нагоді реалізувати набуті освітні компетентності у якості помічників старшини. Факт існування незалежної козацької держави у XVII ст. дав можливість створити та поширити мережу шкіл, які діяли у полкових та сотенних містах і містечках України. Вони мали загальноосвітній характер. Юні українці опановували знання про рідний край, героїчне минуле, події політичного й державного життя на українських землях. Тут здійснювалися розумове, моральне, естетичне, військово-спортивне та інші види виховання. Через декілька десятиліть в українському суспільстві панувала майже суцільна грамотність серед козаків, міщан та посполитих, що дало у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. потужний поштовх для становлення однієї з європейських націй Східної Європи.

GAMIFICATION У СОЦІАЛЬНІЙ РОБОТІ: ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ

2025-04-22T08:19:38+03:00

Вступ. У сучасному суспільстві цифрові технології відіграють важливу роль у різних сферах діяльності, зокрема й у соціальній роботі. Одним із інноваційних методів, що набуває популярності, є гейміфікація – впровадження ігрових механік у неігрові процеси для підвищення мотивації, залученості та ефективності. У соціальній роботі гейміфікація має значний потенціал для соціальної адаптації вразливих категорій населення, таких як діти-сироти, особи з інвалідністю, люди похилого віку, безробітні та вимушені переселенці. Використання ігрових технологій дозволяє створювати інтерактивне середовище для навчання, реабілітації та розвитку соціальних навичок, що сприяє успішній інтеграції цих осіб у суспільство. Мета. Дослідити можливості використання гейміфікації у соціальній роботі та визначити її ефективність у процесі соціальної адаптації вразливих груп населення. Аналіз ключових цифрових технологій та ігрових механік, які можуть бути інтегровані у соціальну сферу, з метою підвищення рівня соціалізації та самостійності учасників програм соціальної підтримки. Наукова новизна: 1. Визначено ключові підходи до впровадження гейміфікації у соціальну роботу та їх вплив на адаптаційні процеси. 2. Проаналізовано найефективніші цифрові інструменти гейміфікації, такі як мобільні додатки, VR (віртуальна реальність), AR (доповнена реальність) та онлайн-платформи для соціальної взаємодії. 3. Виявлено основні переваги гейміфікації, зокрема підвищення мотивації, розвиток комунікативних навичок, формування соціальної відповідальності та емоційного інтелекту. 4. Окреслено основні виклики впровадження гейміфікації у соціальній роботі, серед яких фінансові та технічні обмеження, потреба в навчанні спеціалістів та ризики надмірного залучення до ігрового процесу. Висновки. Результати дослідження свідчать про те, що гейміфікація є ефективним інструментом соціальної роботи, який сприяє покращенню адаптаційних можливостей вразливих груп населення. Використання ігрових механік у соціальних програмах підвищує рівень залученості, розвиває критичне мислення, навички комунікації та сприяє позитивним поведінковим змінам. Проте для успішного впровадження гейміфікації необхідно створювати спеціальні навчальні програми для соціальних працівників, розробляти адаптовані цифрові платформи та враховувати можливі ризики використання ігрових технологій. Подальші дослідження у цій сфері можуть бути спрямовані на розробку методик оцінки ефективності гейміфікації у соціальній роботі та визначення найоптимальніших підходів до її впровадження.