Соціальна робота та психологія: освіта і наука

ПРИНЦИП ІНКЛЮЗИВНОСТІ У КАДРОВОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ СОЦІАЛЬНИХ СЛУЖБ

2025-04-01T08:08:48+03:00

Вступ. Актуальність зміни підходів до реалізації кадрового менеджменту в соціальних службах аргументовано результатами дослідження, що свідчать про ускладнення змісту й умов виконання професійних завдань фахівцями під час війни. Визначено один із напрямів такої зміни – впровадження принципу інклюзивності в роботі з персоналом. Мета та завдання статті – обґрунтувати принцип інклюзивності в кадровому менеджменті соціальних служб у контексті адаптації системи роботи з персоналом до викликів та умов воєнного часу. Результати. Авторами запропоновано використання як якості основи побудови інклюзивного менеджменту в соціальній службі моделі DEIB (Diversity, Equity, Inclusion and Belonging – різноманітність, рівність, інклюзія та приналежність), яка доводить свою ефективність у комерційних структурах. Принцип інклюзивості в кадровому менеджменті соціальної служби базується на визнанні різноманітності персоналу. Важливими критеріями такої різноманітності є когнітивна, ментальна та вікова. У статті схарактеризовано напрями роботи з формування інклюзивного менеджменту в соціальній службі: 1) інформування колективу про принципи та цінності інклюзії у робочому середовищі; 2) дослідницька робота менеджера; 3) реалізація заходів із практичного навчання персоналу та керівництва щодо визнання різноманітності, поваги й безпеки; 4) вимірювання та моніторинг рівня інклюзивності у колективі. Окреслено зміни, які може забезпечити інклюзивний кадровий менеджмент у соціальній службі. Автори статті дійшли висновку, що принцип інклюзивності в кадровому менеджменті соціальних служб дасть змогу сформувати таку систему роботи з персоналом, яка враховуватиме характер професійної діяльності фахівців і відповідатиме умовам роботи організації. Важливим перспективним напрямом досліджень є розробка системи показників різноманітності персоналу й інструментарію виміру інклюзивності організаційного середовища.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ПРАЦІВНИКІВ

2025-04-01T08:12:35+03:00

У цій статті розглянуто особливості правового регулювання соціального захисту працівників. Проаналізовано погляди вітчизняних науковців щодо визначення поняття соціального захисту та його значення у сфері трудових правовідносин. Дослідженням запропоновано трактувати соціальний захист працівників не лише як систему заходів матеріального забезпечення, а і як комплексну державну функцію, спрямовану на створення та підтримку необхідних умов для реалізації кожним працівником своїх прав і свобод, гарантованих Конституцією України. Також підкреслено важливість захисту працівників у разі порушення їхніх прав шляхом застосування механізмів пільг і соціальної підтримки. З’ясовано, що головною метою соціального захисту є формування нормативно-правового середовища, яке забезпечує можливість працівникам реалізовувати свої базові потреби, підтримувати добробут своїх сімей, розвиватися та брати активну участь у суспільному житті. Під час аналізу визначено, що основні соціальні гарантії, які є невід’ємною складовою захисту працівників у розвинених країнах, передбачають офіційне працевлаштування, встановлення мінімальної заробітної плати, гідну оплату праці, право на щорічну відпустку, доступ до медичних послуг, безпечні умови праці та сприятливе для здоров’я навколишнє середовище, а також забезпечення житлових прав. Наголошено, що держава відіграє ключову роль у створенні умов для відновлення працівниками своїх ресурсів, витрачених у процесі виконання трудових обов’язків. Належна організація трудових правовідносин неможлива без реалізації державної функції соціального захисту, зокрема щодо забезпечення відпусток і страхування життя та здоров’я працівників. У підсумку зроблено висновок про необхідність удосконалення правового регулювання соціального захисту працівників в Україні. Запропоновано переглянути й доповнити чинні норми в частині контролю та нагляду за діяльністю роботодавців як сторони трудових відносин. Відсутність належного соціального захисту працівників негативно впливає на економічний розвиток країни та порушує баланс у сфері трудових правовідносин.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА АДАПТАЦІЯ ПІДЛІТКІВ З ВАДАМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

2025-04-01T08:16:42+03:00

Актуальність дослідження соціально-психологічної адаптації підлітків із вадами опорно-рухового апарату зумовлена необхідністю створення ефективних підходів для підтримки цієї категорії молоді. У підлітковому віці формуються самооцінка, соціальні навички й ідентичність, але фізичні обмеження ускладнюють ці процеси, спричиняючи бар’єри в соціальній інтеграції. Особливо актуальним є це питання в умовах сучасних викликів, зокрема пандемії COVID-19 і військових дій, які збільшують рівень стресу й ізоляції. Основною метою дослідження було визначення ключових факторів соціально-психологічної адаптації підлітків із порушеннями опорно-рухового апарату, аналіз проблем і бар’єрів, а також надання рекомендацій щодо розробки програми корекційної роботи. Методологія дослідження спиралася на використання сучасних психометричних методик, що дали змогу всебічно оцінити рівень тривожності, самооцінки та соціальної адаптації підлітків із вадами опорно-рухового апарату. Отримані результати показали, що одним із найважливіших чинників успішної адаптації є створення інклюзивного середовища, яке надає підліткам можливість отримати позитивний досвід соціальної взаємодії, відчути підтримку та прийняття. Таке середовище відіграє ключову роль у зниженні рівня тривожності, підвищенні самооцінки та розвитку навичок комунікації. Результати цього дослідження мають практичне значення для різних фахівців, які працюють із підлітками з особливими потребами. Педагоги, психологи, соціальні працівники та батьки можуть використовувати ці дані для підвищення ефективності своєї роботи. Крім того, отримані результати можуть слугувати основою для вдосконалення наявних інклюзивних освітніх програм, спрямованих на забезпечення гармонійного розвитку, соціальної інтеграції та реалізації особистісного потенціалу підлітків із фізичними обмеженнями. Упровадження таких програм сприятиме не лише інтеграції молоді у суспільство, а й розвитку загальної культури інклюзивності в соціумі.

РОЛЬ ІНСПЕКТОРА СЛУЖБИ ОСВІТНЬОЇ БЕЗПЕКИ В МІЖДИСЦИПЛІНАРНІЙ ВЗАЄМОДІЇ ФАХІВЦІВ У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІЙ РОБОТІ З УЧНЯМИ З ООП

2025-04-01T08:21:36+03:00

Вступ. У статті проаналізовано практичний досвід залучення інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» (СОБ) до міждисциплінарної взаємодії фахівців, які здійснюють соціально-педагогічну роботу та супровід учнів з особливими освітніми потребами (ООП) в закладі освіти. Наголошено на необхідності врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, профілактики небажаної поведінки, а також ролі інспектора у створенні безпечного освітнього середовища. Окрему увагу приділено питанням протидії булінгу, забезпеченню психологічного комфорту учнів та їх прав на рівний доступ до освіти. Мета та завдання статті. Метою дослідження є вивчення ролі інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» у міждисциплінарній взаємодії фахівців закладу освіти та визначення шляхів удосконалення його діяльності в соціально-педагогічному супроводі учнів з ООП. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: проаналізувати нормативно-правову базу, що регламентує діяльність інспектора Служби освітньої безпеки; виявити основні форми його взаємодії з фахівцями команди супроводу; оцінити ефективність міждисциплінарної співпраці в контексті забезпечення прав і потреб учнів з ООП. Результати. Уперше узагальнено підходи до залучення інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» до діяльності міждисциплінарної команди супроводу учнів з ООП. Розглянуто нормативно-правову базу, що регламентує його діяльність, включно з міжнародними документами, національними законодавчими актами та відомчими інструкціями. Окреслено основні напрями його взаємодії з фахівцями команди супроводу, зокрема участь у засіданнях, консультування педагогів і батьків, профілактичну роботу з учнями, правову просвіту, співпрацю із соціальними службами та правоохоронними органами. Доведено, що залучення інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» значно підвищує ефективність соціально-педагогічної роботи з учнями з ООП. Його діяльність сприяє не лише правовому захисту дітей, але й формуванню безпечного та інклюзивного освітнього середовища. Висновки. Визначено, що ефективна взаємодія інспектора відділу «Служба освітньої безпеки» з фахівцями закладу освіти посилює діяльність міждисциплінарної команди супроводу, сприяє правовому захисту учнів і підвищенню безпеки освітнього простору. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вдосконалення механізмів співпраці між інспектором та командою супроводу, розширення профілактичних заходів і підвищення рівня інклюзивної компетентності фахівців, залучених до соціально-педагогічної роботи.

ПОЕЗІЯ ЯК ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНИЙ ЗАСІБ: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

2025-04-01T08:31:30+03:00

Анотація. Поезія завдяки своїй здатності виражати складні емоції та переживання є потужним інструментом психотерапії. Її використання в терапевтичній практиці базується на глибокому впливі слова на емоційний стан людини. Це мистецтво дає змогу пацієнтам досліджувати внутрішній світ, висловлювати емоції, які важко передати в повсякденному спілкуванні, та знайти нові шляхи для осмислення життєвих викликів. Поезія як засіб психотерапії доводить свою ефективність у роботі з людьми, які пережили травматичні події, страждають на депресію, тривожні розлади або мають труднощі із самовираженням. Її універсальність дає можливість застосовувати методику в роботі як з дітьми, так і з дорослими. Метою дослідження є наукове обґрунтування терапевтичного потенціалу поезії через аналіз її впливу на психоемоційний стан людини, дослідження історичних і культурних передумов використання поезії в лікувальних практиках, а також визначення її ролі в сучасних підходах до психотерапії. Це передбачає систематизацію теоретичних знань, вивчення механізмів дії поезії на психіку та формулювання рекомендацій щодо її використання в межах терапевтичних і освітніх методик. Наукова новизна роботи полягає у комплексному аналізі теоретичних підходів до використання поезії як інструменту психотерапії з урахуванням її впливу на емоційний і когнітивний стан особистості. Дослідження також охоплює історичні та культурні аспекти становлення поезіотерапії, що дає змогу глибше зрозуміти витоки цього напряму та його еволюцію в різних культурах. Завдяки роботі розширено уявлення про роль поезії у формуванні емпатії, самосвідомості й особистісного зростання в рамках психотерапевтичного процесу. Висновки. Поезія не лише покращує емоційне благополуччя, але й відкриває нові можливості для глибокого самопізнання, сприяючи духовному зростанню та гармонізації внутрішнього стану особистості. Це потужний терапевтичний інструмент, який варто інтегрувати в сучасну психотерапевтичну практику.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІК КОГНІТИВНОГО РЕСТРУКТУРУВАННЯ ДЛЯ ПІДТРИМКИ КЛІЄНТІВ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ: ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

2025-04-01T08:46:29+03:00

Вступ. У статті розглядається використання технік когнітивного реструктурування як інструменту підтримки клієнтів, які перебувають у кризових ситуаціях. У сучасних умовах соціально-економічних і психологічних викликів соціальні працівники стикаються з потребою застосовувати ефективні методики для допомоги клієнтам у подоланні негативних наслідків криз. Когнітивне реструктурування, як частина когнітивно-поведінкової терапії, дає змогу зменшити емоційне навантаження клієнтів, змінюючи їхні негативні переконання та формуючи адаптивні способи мислення. Ця техніка допомагає клієнтам критично оцінювати свої ірраціональні думки, що часто лежать в основі тривоги, страху чи депресії, та замінювати їх конструктивними переконаннями. Завдяки систематичній роботі над мисленням клієнти набувають нових навичок, які сприяють їхній адаптації до складних життєвих обставин і відновленню психологічного балансу. Метою статті є аналіз практичного досвіду соціальних працівників у застосуванні когнітивного реструктурування для підтримки клієнтів у складних життєвих обставинах. Наукова новизна статті полягає у систематизації практичних підходів до використання когнітивного реструктурування в соціальній роботі та виявленні ключових чинників, що впливають на ефективність цього методу. У статті представлено аналіз основних принципів техніки, її психологічних і соціальних аспектів, а також визначено виклики, що заважають її успішному впровадженню. Висновки. Когнітивне реструктурування є потужним інструментом для підтримки клієнтів, що перебувають у кризових ситуаціях. Використання цієї техніки сприяє зменшенню рівня тривожності, подоланню депресивних станів, покращенню самооцінки клієнтів і відновленню їхніх соціальних зв’язків. Перспективи подальших досліджень полягають у вдосконаленні методичних підходів до використання когнітивного реструктурування в соціальній роботі, розробці програм навчання для соціальних працівників, а також вивченні впливу культурних і соціальних чинників на ефективність цієї техніки. Розробка інтегрованих стратегій для подолання бар’єрів у роботі з клієнтами дасть змогу підвищити якість психологічної підтримки та сприятиме професійному розвитку соціальних працівників.

ВПЛИВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ НА СОЦІАЛЬНУ УСПІШНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

2025-04-01T08:51:13+03:00

Вступ. Сучасна студентська молодь живе в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій та активної інтеграції соціальних мереж у повсякденне життя. Онлайн-платформи стали невід’ємною частиною сучасного життя, пропонуючи різноманітні можливості для встановлення соціальних зв’язків, обміну ідеями, отримання нових знань. Вони також слугують потужним інструментом для творчого самовираження та презентації особистих ідей широкій аудиторії. Мета та завдання статті. У статті вивчається вплив використання соціальних мереж на молодь, зокрема на соціальну взаємодію, рівень самооцінки й академічну успішність. Завданням дослідження було провести огляд наукових джерел для отримання глибшого розуміння впливу соціальних мереж на соціальний успіх студентів; аналіз основних концепцій, теорій із різних наукових дисциплін, які розкривають взаємозв’язок між активністю в соціальних мережах і розвитком соціального успіху. Крім того, було проведено емпіричне дослідження з метою визначення фактичного впливу соціальної мереж на студентську молодь. Метою дослідження було проаналізувати як позитивні аспекти використання соціальних мереж, так і можливі негативні наслідки їхнього впливу. Наукова новизна. Наукова новизна статті полягає в комплексному підході до аналізу впливу соціальних мереж на соціальну успішність студентської молоді, яка розглядається через взаємозв’язок між самооцінкою, соціальною взаємодією, академічною успішністю та професійними перспективами. У статті систематизовано теоретичні підходи щодо дослідження цього впливу, зокрема застосовано такі концепції, як теорія соціального порівняння, теорія культивації, медіазалежності, «спіралі мовчання» тощо. Це дало можливість глибше проаналізувати роль соціальної мережі у формуванні проявів молоді про соціальний успіх, їх вплив на розвиток комунікативних навичок, зміцнення соціальних зв’язків і забезпечення доступу до освітніх можливостей. Дослідження зосереджується на аналізі двозначного впливу соціальних мереж, який охоплює як позитивні, так і негативні аспекти. Результати. Результати дослідження підтвердили багатогранний вплив соціальних мереж на життя студентської молоді. Соціальні мережі сприяють розвитку комунікативних навичок, розширенню кола соціальних контактів та інтеграції у сучасне освітнє середовище. Проте існують певні ризики надмірного використання соціальних мереж, включно з формуванням нереалістичних уявлень про успіх, залежністю від цифрового середовища та потенційним негативним впливом на психологічне благополуччя. Постійне порівняння себе з іншими користувачами соціальних мереж може знижувати самооцінку та спричиняти емоційне виснаження. У статті підкреслюється важливість розвитку цифрової компетентності та усвідомленого, відповідального використання соціальних мереж. Представлені рекомендації спрямовані на ефективне використання соціальних платформ для сприяння формуванню соціальної, академічної успішності та професійному становленню студентської молоді.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ СІМЕЙ ІЗ ТИМЧАСОВИМ ЗАХИСТОМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВОСТЯМИ РОЗВИТКУ В НІМЕЧЧИНІ

2025-04-01T08:55:01+03:00

Вступ. У статті здійснено теоретичний аналіз проблеми адаптації українських сімей, які виховують дітей з особливостями розвитку в Німеччині в умовах тимчасового захисту. Розглянуто ключові фактори, що впливають на інтеграцію таких сімей у нове соціокультурне середовище, зокрема доступ до медичних, освітніх і соціальних послуг. Особливу увагу приділено оцінці ефективності програм підтримки та рівня задоволеності сімей наявними умовами. Визначено основні виклики, з якими стикаються батьки та діти, а також окреслено можливі шляхи покращення адаптаційних процесів. Метою статті є аналіз особливостей адаптації українських сімей із тимчасовим захистом у Німеччині, які виховують дітей з особливостями розвитку, з урахуванням специфічних потреб цих родин. Завдання: 1) охарактеризувати соціально-економічні та культурні умови, у яких перебувають українські сім’ї з дітьми з особливостями розвитку в Німеччині; 2) дослідити рівень задоволеності сімей із дітьми з особливостями розвитку наявними програмами підтримки в Німеччині. Результати. Аналіз адаптації українських сімей, які виховують дітей з особливостями розвитку, в умовах тимчасового захисту в Німеччині виявив низку важливих тенденцій, проблем і можливостей. Більшість українських сімей зіткнулись із серйозними викликами в процесі адаптації. Основними факторами, що ускладнюють цей процес, є мовний бар’єр, який ускладнює доступ до медичних, освітніх і соціальних послуг; відмінності в системі соціального захисту й освіти для дітей з особливими потребами; недостатнє розуміння механізмів отримання необхідної допомоги. Разом із тим більшість батьків висловлюють задоволення рівнем соціального захисту та можливістю отримання фінансової підтримки. Незважаючи на розвинену систему спеціалізованої освіти в Німеччині, більшість опитаних батьків відзначають складнощі з доступом до відповідних закладів освіти через довгі черги, складну систему реєстрації та брак місць у деяких школах. У Німеччині діє низка програм соціальної допомоги, що передбачають фінансову підтримку, консультації для батьків, допомогу в пошуку спеціалізованих закладів і психологічну підтримку дітей. Найбільш ефективними, за оцінками українських сімей, є: соціальна допомога для дітей з інвалідністю, яка покриває витрати на догляд і реабілітацію; програми раннього втручання (Frühförderung), що спрямовані на розвиток дітей з особливостями ще на дошкільному етапі; медична допомога, включно з реабілітаційними послугами, психотерапією та логопедичними заняттями. Водночас дослідження показало, що частина батьків не отримують повного обсягу допомоги через складнощі в процедурі оформлення документів, відсутність достатньої інформації та мовний бар’єр. Українські родини, які виховують дітей з особливостями розвитку, стикаються з додатковими психологічними викликами. Основними факторами стресу для батьків є: невизначеність майбутнього та необхідність адаптації до нових умов життя; труднощі в комунікації з місцевими установами через мовний бар’єр; почуття ізоляції через розрив соціальних зв’язків з рідними та друзями в Україні. Таким чином, результати дослідження підтверджують, що Німеччина має добре розвинену систему підтримки дітей з особливими освітніми потребами, проте українські сім’ї стикаються з низкою труднощів, які потребують комплексного підходу до вирішення.

ВПРОВАДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЙ ТЬЮТОРСТВА В ЗАКЛАДИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

2025-04-01T08:58:32+03:00

У статті авторами окреслено коло актуальних проблем, пов’язаних із розвитком і впровадженням технологій тьюторства в заклади вищої освіти України. У сучасних умовах реформування освітньої системи та необхідності адаптації до нових викликів, зокрема в контексті цифровізації, інклюзії та післявоєнного відновлення, питання тьюторської підтримки набуває особливої значущості. Викладено результати аналітичного дослідження, що базується на практиці проведення опитування стейкхолдерів закладу вищої освіти: викладачів, студентів і роботодавців. На основі отриманих даних сформовано рекомендації щодо впровадження окремих елементів тьюторингу в систему підготовки фахівців. Зокрема, розглядається технологія індивідуального супроводу здобувача вищої освіти, що враховує потреби різних категорій студентів, включно з особами з інклюзивними запитами. Особливу увагу приділено питанням психологічної підтримки студентів, сприянню їхній академічній успішності, професійній орієнтації та соціальній інтеграції. У статті наведено класифікацію та характеристику основних видів тьюторингу, а саме академічного, професійного, адаптаційного та дослідницького тьюторингу. Проаналізовано можливості використання сучасних цифрових технологій у реалізації тьюторської діяльності, зокрема платформ для онлайн-навчання, мобільних додатків, приватних освітніх каналів і вебінарів як ефективних інструментів методичного та практичного забезпечення навчального процесу. Запропоновано стратегічні підходи до вдосконалення системи тьюторського супроводу в закладах вищої освіти, що сприятимуть підвищенню якості освітніх послуг та особистісному розвитку здобувачів.

МАЙНДФУЛ-ПІДХІД ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

2025-04-01T09:09:09+03:00

Вступ. У статті розглядається майндфул-підхід як інструмент розвитку стресостійкості в професійній діяльності соціальних педагогів. З огляду на високий рівень емоційної напруги, з яким стикаються соціальні педагоги в роботі з уразливими категоріями населення, актуальним завданням стає пошук інноваційних методик для запобігання професійному вигоранню та підвищення емоційної стабільності. Майндфул-підхід, що базується на практиках усвідомленості, пропонує дієві засоби для зниження рівня стресу, покращення самоконтролю та підвищення професійної ефективності. Метою статті є дослідження потенціалу майндфул-підходу як інструменту для розвитку стресостійкості соціальних педагогів. Завданнями роботи є аналіз ключових інструментів і методик майндфул-практик, їхнього впливу на емоційний стан педагогів та якість взаємодії з клієнтами, а також розробка рекомендацій щодо їхнього впровадження в систему професійної підготовки та діяльності. Наукова новизна статті полягає у комплексному обґрунтуванні доцільності використання майндфул-підходу в діяльності соціальних педагогів. У роботі акцентується увага на можливостях інтеграції майндфул-практик як засобу підвищення стресостійкості, зниження професійного вигорання та розвитку таких компетенцій, як емоційний інтелект, рефлексивність і здатність до конструктивного вирішення завдань. Висновки. Майндфул-підхід є ефективним інструментом для зниження рівня стресу, підвищення емоційної стійкості та професійної компетентності соціальних педагогів. Практики усвідомленості, зокрема медитації, техніки тілесного сканування та ведення щоденників усвідомленості, сприяють запобіганню професійному вигоранню, удосконаленню комунікативних навичок і покращенню якості взаємодії з клієнтами. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці програм навчання майндфул-практикам для соціальних педагогів, їхньої адаптації до специфіки професійної діяльності та інтеграції у систему професійної освіти. Це дасть можливість підвищити ефективність роботи та сприятиме особистісному й професійному розвитку фахівців.

ПСИХОЛОГІЧНА МОТИВАЦІЯ ДО НАВЧАННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНИЙ ЗАСІБ: ІСТОРІОГРАФІЯ ПИТАННЯ

2025-04-01T09:11:49+03:00

У статті розглянуто зародження, розвиток і сучасний стан вивчення одного з важливих психологічних явищ у сучасній освіті – мотивацію учнів до навчання. Показано, що мотиваційна сфера є досить динамічною і піддається змінам. З’ясовано, що усвідомлення мотивації може використовуватися з метою саморегуляції поведінки через актуалізацію певних мотивів, зміну їхньої ієрархії, залучення додаткових мотивів та керуючись власною поведінкою. Вивчення проблем мотивації є цілісним комплексом, який охоплює проблематику активації, стимулювання, управління та реалізації спонукань. Вступ. Сучасні реалії, зокрема через тотальне поширення інформаційних технологій у всі сфери життя та вплив на формування свідомості молодої людини інтернет-ресурсів, соціальних мереж і блогеросфери, негативно відбиваються на мотивації під час навчання. Серед учнів молодшого та середнього шкільного віку вона перебуває на досить низькому рівні або взагалі відсутня. Таким чином, цей фактор став досить великою проблемою сучасної української школи, адже на початку навчання у школярів закладаються зерна бажання навчатися, цікавість до самого процесу навчання, відповідальність, а також самостійність до опрацювання матеріалу. На жаль, школярі дуже швидко втрачають через певний період перебування у школі мотивацію до навчання. Мета дослідження – окреслити та систематизувати історіографію проблеми визначення дефініцій понять «мотив» і «мотивація»; науково обґрунтувати еволюцію досліджень з урахуванням психолого-педагогічних умов і педагогічних засобів формування мотивації у школярів до навчання. Результати. У статті зроблено науковий огляд праць представників різних психологічних шкіл і напрямів, які займалися проблематикою мотивації в освіті та суспільстві. Окреслено сучасні пріоритетні вектори теоретичних і практичних досвідів науковців та їх результатів.