Інклюзія і суспільство

МОТИВАЦІЯ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ У РЕАЛІЯХ СЬОГОДЕННЯ

Олена Миколаївна БАЧИНСЬКА — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено актуальне питання мотивації працівників підприємства в умовах сучасних викликів. Відзначено, що ключовим чинником успішного функціонування підприємств та підвищення їх конкурентоспроможності є мотивований персонал. Сьогодні в умовах нестабільності кожному керівнику бажано переглянути мотиваційні механізми, змінити інструменти управління та провести дослідження щодо існуючих потреб персоналу. Важливо не забувати, що високий рівень стресу та тривоги негативно впливає на продуктивність і прагнення досягати результатів, тому керівництво має шукати шляхи подолання негативних наслідків таких умов на робочому місці. Дієва система мотивації повинна заохочувати керівників підприємств і стимулювати працівників до безперервного розвитку. Впровадження нових та нестандартних підходів до мотивації дозволяє залучати висококваліфікованих спеціалістів та значно покращувати лояльність постійних працівників. Дослідження показують, що найефективнішою є система мотивації, яка поєднує матеріальні та нематеріальні стимули, а також інноваційні та нестандартні підходи. Розглянуто та досліджено питання зарубіжного досвіду використання системи оплати праці та мотивації працівників підприємства, нормування праці в розвинених країнах як основних взаємопов’язаних чинників посилення зацікавленості працівників у кінцевих результатах господарської діяльності. Обґрунтовано авторське бачення мотиваційного механізму трудової активності працівників. Ключовим інструментом мотиваційного механізму є формування мотиву до праці та ухвалення рішень щодо трудової діяльності (або бездіяльності) з метою задоволення потреби. Внутрішня мотивація пов’язана з сутністю роботи та її значущістю для працівника, тоді як зовнішня мотивація спрямована на стимулювання праці з боку адміністрації підприємства.

ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Ірина Леонтіївна ГУМЕНЮК, Богдан Миколайович БЕРЕЗОВСЬКИЙ — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено усталену в науковій літературі точку зору на контроль як на завершальний етап управлінської діяльності, що дозволяє порівнювати досягнуті результати із запланованими. Також дуже поширеним є розгляд розгляду контролю лише як методу, механізму, що забезпечує порівняння результатів із поставленими завданнями. Мета дослідження – визначити особливості державного фінансового контролю у забезпеченні національної безпеки України та розробити пропозиції щодо їх подолання. З аналізу можна зробити висновок, що контроль є складним і багатогранним поняттям. З одного боку, вона виступає елементом державного управління, функціонуючи як інструмент реалізації державної політики. З іншого боку, її можна розглядати як управлінську діяльність, що характеризується своїми методами, прийомами і формами здійснення. Тим не менш, його призначення в суспільстві визначається його зв’язком з державним управлінням. З точки зору державного управління поняття контролю можна розуміти як у вузькому, так і в широкому плані. У більш вузькому тлумаченні контроль відноситься до певної функції управління, такої як планування, де він використовується для виявлення помилок у плані, тим самим запобігаючи потенційним збоям. Крім того, контроль охоплює оцінку діяльності, яку здійснюють фізичні або юридичні особи. Дещо ширше тлумачення контролю має місце, коли він визначається як оцінка дотримання та виконання нормативно встановлених завдань і планів. Контроль зводиться до порівняння фактичних результатів із встановленими показниками та вжиття коригувальних заходів у разі необхідності. Контроль за фінансовою сферою визначено, враховуючи вищевикладене, його також можна розглядати як управлінську діяльність, яка має свої методи, прийоми, форми здійснення., різне трактування контролюючими органами всіх рівнів», – нам здається. бути дуже переконливим і актуальним для досліджуваної нами проблеми Зазначається, що в цілому теорія фінансів визначає, що фінанси, фінансовий контроль і державний фінансовий контроль виступають як об’єктивна складова відтворювального процесу з як фінанси, фінансовий контроль, так і державний фінансовий контроль полягає в їх соціальному призначенні.

ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ БУХГАЛТЕРА, ФІНАНСИСТА І ПОДАТКІВЦЯ НА ФОРМУВАННЯ ДОВІРИ ДО ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується роль професійної етики фахівців у сфері бухгалтерського обліку, фінансів та оподаткування у формуванні довіри до фінансової звітності. Акцент зроблено на аналізі ключових етичних принципів, таких як чесність, об’єктивність, конфіденційність, професійна компетентність і належна обачність, які є основою прозорості та достовірності фінансової інформації. Увага приділяється важливості дотримання професійних стандартів у сучасних умовах глобалізації, коли економічні процеси ускладнюються, а обсяг фінансових операцій зростає. Розглянуто виклики, з якими стикаються фахівці через тиск з боку керівництва, високий рівень конкуренції та спокусу швидкого збагачення. Порушення етичних норм у цих умовах стає причиною корупції, фінансових махінацій і спотворення звітності, що підриває довіру до професії та економічної системи в цілому. У статті наведено приклади впливу етичних порушень на репутацію компаній та їхній фінансовий стан, зокрема розглянуто випадок компанії Enron. Особливу увагу приділено Міжнародному Кодексу етики професійних бухгалтерів, розробленому Міжнародною федерацією бухгалтерів (IFAC), який встановлює глобальні етичні стандарти для фахівців у сфері бухгалтерії та фінансів. Цей документ розглядається як ефективний інструмент, що забезпечує єдність етичних вимог на міжнародному рівні, сприяє запобіганню фінансовим махінаціям і зміцнює довіру до фінансової звітності. У статті підкреслено важливість навчання та сертифікації як інструментів формування етичної культури. Розглянуто роль освітніх програм і сертифікаційних курсів, які спрямовані на вивчення етичних стандартів та аналіз практичних кейсів, що допомагають фахівцям приймати обґрунтовані рішення у складних ситуаціях. Особливий акцент зроблено на необхідності постійного вдосконалення професійних знань для підтримки високих стандартів етичної поведінки.

ОСОБЛИВОСТІ ВИВЧЕННЯ ОПТИМІЗАЦІЙНИХ ТА ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНИХ МЕТОДІВ І МОДЕЛЕЙ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ

Людмила Миколаївна СИДОРУК — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті обґрунтовано необхідність адаптації навчального матеріалу до індивідуальних освітніх потреб здобувачів освіти з порушеннями зору, слуху та опорно-рухового апарату у процесі вивчення оптимізаційних задач та економіко-математичних моделей. Зазначено, що вирішення питань забезпечення наступності освіти та безперервного навчання впродовж життя потребує наукового, методичного та технічного забезпечення для організації освітнього процесу у закладах вищої освіти в умовах інклюзії. Наголошено на додаткових можливостях підвищення якості освіти для осіб із порушеннями здоров’я шляхом поєднання традиційних методик викладання із засобами інформаційно-комунікаційних технологій. Використання таких технологій сприяє індивідуалізації та диференціації інклюзивного навчання, забезпечуючи умови для системної роботи, що відповідає індивідуальним можливостям і здібностям кожного студента. Підкреслено, що застосування цифрових технологій в освітньому процесі сприяє розвитку навичок самоконтролю, формуванню комп’ютерної грамотності, підвищенню пізнавальної активності та мотивації до навчання. Окрім цього, такі технології позитивно впливають на рівень працездатності, емоційний стан, заохочують до самостійності, ініціативності тощо. На прикладі дистанційних курсів «Оптимізаційні методи та моделі» і «Економіко-математичні методи і моделі» продемонстровано потенціал платформи Moodle для адаптації навчального процесу до особливих освітніх потреб здобувачів вищої освіти з порушеннями зору, слуху або опорно-рухового апарату. Досвід використання платформи Moodle засвідчує, що цей сервіс сприяє підвищенню якості підготовки здобувачів вищої освіти в умовах інклюзії. Електронні курси з оптимізаційних методів та моделей, а також економіко-математичних методів та моделей, створені у системі Moodle, забезпечують можливості для індивідуалізації освітньої діяльності. Це досягається завдяки можливості самостійного вибору способу вивчення тем, індивідуального темпу засвоєння матеріалу, а також через контроль і самоконтроль навчальних досягнень відповідно до потреб і можливостей студентів. У підсумку зазначено, що використання платформи Moodle дає змогу адаптувати процес навчання до особливих освітніх потреб здобувачів, реалізуючи індивідуальний підхід і частково компенсуючи функціональні обмеження, спричинені певними захворюваннями.

ТЕОРІЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ КРИЗ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ТА СТАТИСТИКИ

Ярослав Анатолійович СУШАРНИК — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

Дослідження присвячене комплексному вивченню теорії фінансово-економічних криз з урахуванням сучасних підходів економічного аналізу та статистичних методів. У роботі здійснено глибокий аналіз ключових теоретичних концепцій, що розкривають природу фінансово-економічних криз, а також механізми їх виникнення та розвитку в умовах глобалізованої економіки. Вивчено різноманітні теорії, теорії фінансових бульбашок, кризові моделі, а також новітні підходи до аналізу нестабільності фінансових систем. Особлива увага в дослідженні приділена інтеграції економічного аналізу з використанням статистичних методів, що дозволяють ефективно прогнозувати кризові явища та оцінювати їхні потенційні наслідки для економіки. Для цього використовуються передові методи статистики, зокрема аналіз часових рядів, регресійні моделі, економетричні техніки та методи машинного навчання. Застосування цих інструментів дозволяє виявити ймовірність кризових спадів на основі аналізу історичних даних і поточних економічних тенденцій. Дослідження також розглядає застосування економічного аналізу та статистики для розробки стратегій управління кризовими явищами на макрорівні. Це включає вивчення ефективності різних антикризових заходів, таких як фінансова підтримка підприємств, податкові стимули, грошово-кредитна політика та інші макроекономічні інтервенції. Важливим аспектом є оцінка результативності таких заходів на основі статистичних даних, що дозволяє урядам та економістам приймати обґрунтовані рішення щодо оптимізації політики та мінімізації негативних наслідків криз для національної економіки. Метою дослідження є вивчення теоретичних аспектів фінансово-економічних криз, аналіз методів економічного прогнозування за допомогою статистичних інструментів, а також визначення ролі економічного аналізу та статистики у формуванні ефективних антикризових стратегій для зменшення наслідків криз на рівні держав та підприємств. Для досягнення поставленої мети дослідження були використані комплексні методи, зокрема теоретичний аналіз для вивчення основних теорій фінансово-економічних криз та їх еволюції, економічний аналіз для оцінки впливу криз на макроекономічні показники, такі як ВВП, рівень зайнятості та інфляція. Для прогнозування кризових явищ та оцінки їхніх наслідків застосовувалися статистичні методи, зокрема аналіз часових рядів і регресійний аналіз, а також моделювання для створення прогнозів економічних спадів і оцінки ефективності антикризових заходів. Основні результати дослідження включають визначення ключових теоретичних концепцій фінансово-економічних криз, теорії фінансових бульбашок та нестабільності фінансових систем. Досліджено застосування економічного аналізу для оцінки впливу криз на макроекономічні показники, підкреслено важливість своєчасного реагування на кризові явища. Показано ефективність статистичних методів, таких як аналіз часових рядів та регресійний аналіз, у прогнозуванні економічних спадів і визначенні ймовірності настання криз. Розроблено рекомендації для урядів і підприємств щодо використання економічних та статистичних інструментів для формулювання антикризових стратегій, спрямованих на зменшення негативних наслідків, а також оцінено ефективність фінансової допомоги, податкових стимулів і грошово-кредитної політики як важливих інструментів підтримки стабільності економіки під час кризових явищ. Висновки та конкретні пропозиції автора базуються на інтеграції теоретичних знань про фінансово-економічні кризи з практичними інструментами економічного аналізу та статистики для забезпечення стабільності економіки під час кризових явищ. 1. Необхідність комплексного підходу. Для ефективного прогнозування та управління кризами важливо поєднувати теоретичні знання з практичними економічними та статистичними інструментами. 2. Роль своєчасного реагування. Ключовим аспектом є своєчасне виявлення потенційних кризових явищ за допомогою статистичних методів, таких як аналіз часових рядів і регресійний аналіз. 3. Розробка антикризових стратегій. Уряди та підприємства повинні активніше використовувати статистичні інструменти для розробки антикризових стратегій, зокрема для оцінки ризиків і прогнозування кризових явищ. 4. Оцінка ефективності державних заходів. Фінансова допомога, податкові стимули та грошово-кредитна політика повинні бути предметом постійного моніторингу та оцінки.

РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК КЛЮЧОВОГО ЧИННИКА АДАПТАЦІЇ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ ДО УМОВ СЬОГОДЕННЯ

Олексій Юрійович КОНОВАЛОВ, Еліна Вікторівна ЛАРІНА, Алла Миколаївна ЮДЬКО — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті авторами проаналізовані дефініції «інтелект», «емоційний інтелект», «соціально-емоційне навчання». Зазначено, що сучасний світ характеризується швидкими змінами, високим рівнем конкуренції та постійними стресовими ситуаціями. У таких умовах здатність успішно адаптуватися стає однією з найважливіших навичок людини. Емоційний інтелект як здатність усвідомлювати свої емоції та емоції інших людей, керувати ними та використовувати цю інформацію для прийняття рішень відіграє в освітньому процесі ключову роль. У ході дослідження було використано комплексний підхід, який охоплює всебічний аналіз психолого-педагогічної літератури: опрацювання наукових монографій, статей, дисертаційних досліджень та інших наукових джерел, що висвітлюють вибрану тему. Крім цього, використовувалися емпіричні методи, зокрема спостереження, опитування, тестування та аналіз результатів діяльності, що дозволило отримати достовірні дані для глибокого розуміння дослідницької діяльності. У процесі дослідження встановлено, що у сучасному розумінні соціально-емоційний інтелект є навичкою, яка потребує постійного розвитку протягом усього життя, подібно до підтримання загальної функціональної грамотності на належному рівні. Ця здатність забезпечує ефективну взаємодію з іншими, емоційну стабільність і адаптацію до суспільних викликів. Авторами було проведене дослідження серед здобувачів освіти з метою зібрати інформацію про рівень усвідомлення ними важливості емоційного інтелекту; визначити особистий досвід респондентів, а також оцінити вплив емоційного інтелекту на адаптацію здобувачів освіти до сучасних викликів. Результати дослідження дозволяють зробити висновок, що для ефективного розвитку емоційного інтелекту у здобувачів вищої освіти необхідно поєднувати різноманітні методи. Систематичне навчання, індивідуальна робота з фахівцем, самоосвіта та практичні вправи – все це сприяє формуванню необхідних компетенцій.

ОСОБЛИВОСТІ ДИСТАНЦІЙНОГО ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ЗДОБУВАЧАМИ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗІЇ

Тетяна Андріївна МАРЧАК — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто особливості дистанційного вивчення української та англійської мов здобувачами вищої освіти в умовах інклюзії. Сучасні умови розвитку суспільства вимагають перегляду засобів і підходів до навчання, зокрема дистанційної форми освіти, що набула широкого розповсюдження під час пандемії COVID-19 та має своє продовження від початку повномасштабного вторгнення на території України. Умови інклюзії, що передбачають створення рівних можливостей для осіб з різними особливостями, вимагають додаткової уваги до організації освітнього процесу. У процесі вивчення мов, таких як українська та англійська, важливо враховувати індивідуальні потреби кожного здобувача освіти, забезпечуючи доступність та ефективність освітнього процесу. У стaтті розглянутi особливостi методології запровадження і реалізацiї принципiв дистанцiйного навчання на заняттях українськoї та англійськoї мoви і висвітленi деякі навчальнi стратегiї, які доцiльно використoвувати у робoті зі студeнтами з осoбливими освiтніми потребaми за пeвних умов вiдсутності студентa в навчальнiй аудитoрії з метою забезпечeння максимaльно соцiального, когнiтивного, мoвного та емоційнoго рoзвитку особистостi. Метoдологія вивчeння українськoї та англiйської мов шляхом iнтеграції традицiйної та дистанцiйної форм навчaння в заклaдах вищoї освіти потрeбує рoзробки та вдoсконалення новoго змісту та структури впрoвадження самoстійного навчaння студeнтів з осoбливими oсвітніми пoтребами черeз засoби інформацiйно-комунiкаційних технoлогій під керiвництвом викладaча. Акцентовано увагу на перевагах і викликах такого навчання для студентів з особливими освітніми потребами. Проаналізовано можливості використання сучасних технологій, адаптації навчальних матеріалів і впровадження індивідуальних траєкторій навчання. Запропоновано рекомендації щодо підвищення ефективності мовного навчання з урахуванням потреб інклюзивного середовища. Стаття підкреслює важливість інтеграції інноваційних підходів для забезпечення доступу до якісної освіти та створення комфортного навчального середовища для всіх здобувачів.

ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: ОСНОВНІ ВИКЛИКИ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЇХ ПОДОЛАННЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті авторами розглядається професійна діяльність соціальних працівників у контексті сучасних викликів та трансформацій в Україні. Соціальна робота, будучи життєво важливим складником системи підтримки суспільства, стикається з безпрецедентними вимогами через економічні, соціальні та геополітичні зміни. Дослідження висвітлює ключові проблеми, включаючи недостатній розподіл ресурсів, зростаючий попит на послуги та потребу в емоційній стійкості соціальних працівників. Особлива увага приділяється інноваційним інструментам, методам і стратегіям вирішення цих проблем, таким як впровадження цифрових технологій, програми професійного навчання, міждисциплінарна співпраця. Дослідження підкреслює важливість адаптивних підходів та ефективного формування політики для підвищення якості та ефективності соціальних послуг. Встановлено, що на сьогодні в Україні активно здійснюється процес реформування системи соціального захисту, спрямований на підвищення якості життя населення та забезпечення соціальної справедливості. Одним із ключових напрямів цієї реформи є вдосконалення механізмів надання соціальних послуг. Це передбачає адаптацію наявних моделей і процесів до нових економічних, соціальних та політичних реалій, що виникли в умовах постійних змін та викликів, зокрема війни та економічної нестабільності. Оновлення системи надання соціальних послуг включає не лише покращення доступу до базових соціальних гарантій, таких як медичне обслуговування, пенсії та соціальна підтримка, а й розширення спектра послуг для вразливих категорій населення, зокрема, для внутрішньо переміщених осіб, людей з інвалідністю, осіб похилого віку, молодих сімей та інших соціально незахищених груп. Важливим складником є також впровадження інноваційних підходів та технологій у процес надання таких послуг, що дозволяють забезпечити ефективність, прозорість і доступність на всіх етапах соціального обслуговування.

ВПРОВАДЖЕННЯ ПІРАМІДИ НАВЧАННЯ ВІЛЬЯМСА ТА ШЕЛЛЕНБЕРГЕРА В ОСВІТНЮ СИСТЕМУ: НЕЙРОПЕДАГОГІЧНИЙ ПІДХІД

Інна Степанівна НАВРОЦЬКА — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

Метою цієї статті є аналіз теоретичних і методологічних аспектів та перспектив інтеграції Піраміди навчання Вільямса і Шелленбергера в нейропедагогічний підхід як моделі підтримки сенсорно-когнітивного розвитку. Також ця робота спрямована на дослідження стратегій підготовки педагогів до ефективного застосування нейропедагогічних методів. З урахуванням європейського досвіду, зокрема через такі ініціативи, як програма Erasmus+, у статті розглядаються шляхи покращення підготовки та ресурсного забезпечення педагогів. Методологія дослідження базується на принципах нейропедагогічного підходу й аналізі теорії Піраміди навчання Вільямса та Шелленбергера для розуміння впливу сенсорно-когнітивного розвитку в рамках освітньої системи. Крім того, у дослідженні оцінюються сучасні практики підготовки педагогів у європейському, українському та саудівському контекстах і аналізуються можливості впровадження мультисенсорних стратегій у навчальні програми. Наукова новизна цього дослідження полягає у всебічному аналізі Піраміди навчання Вільямса та Шелленбергера як сенсорно-когнітивної моделі в рамках нейропедагогіки. Вивчаючи застосування цієї моделі в навчальних програмах, стаття пропонує нові перспективи щодо того, як структуровані сенсорно-орієнтовані навчальні середовища можуть сприяти залученню учнів і покращенню їхніх академічних результатів. Це дослідження спрямоване на поєднання теоретичних знань із практичним застосуванням ц різних освітніх контекстах. Крім того, наголошується на ролі європейських ініціатив у розвитку нейропедагогічних практик і важливості узгодження українських і саудівських програм підготовки педагогів із цими стандартами. Висновки. У дослідженні робиться висновок, що впровадження Піраміди навчання Вільямса та Шелленбергера в освітні системи може допомогти подолати значні недоліки сучасних методів навчання шляхом розвитку нейропедагогічного підходу, який є сприятливим для різних учнів (нейротипових і нейродивергентних) і враховує їхні потреби. Проте ефективне використання цих методів залишається обмеженим через недостатню підготовку педагогів, особливо в позаєвропейських контекстах. Результати дослідження свідчать про необхідність зосередження майбутніх досліджень на обґрунтуванні сенсорно-орієнтованих підходів та адаптації Піраміди навчання Вільямса та Шелленбергера до різноманітних освітніх середовищ, забезпечуючи їхню сумісність із європейськими, українськими та саудівськими стандартами. Оснащення педагогів нейропедагогічними компетенціями через структуровані програми підготовки стане ключовим для створення нейророзвиткових освітніх середовищ.

ІНКЛЮЗИВНИЙ ТУРИЗМ ЯК ЗАСІБ РЕАБІЛІТАЦІЇ ОСІБ ІЗ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ: ТЕОРЕТИЧНИЙ СКЛАДНИК ПРОБЛЕМИ

Анатолій Юрійович СКРИПНИК, Геннадій Геннадійович КУЧЕРОВ — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлені основні засади потенціалу інклюзивного туризму в Україні та його вплив на психологічну та соціальну реабілітацію осіб із інвалідністю. Суспільно-політичні реалії сучасної України спричинили певні зміни в її соціальній структурі. Значно збільшилася кількість людей, які потребують окремих чи комплексних видів реабілітації, що стало серйозним викликом для фахівців із соціального та психологічного відновлення. Перед ними постало завдання відшукати нові шляхи для найскорішого і безболісного повернення та інтегрування людей з інклюзією у суспільство, використовуючи весь арсенал доступних методів та засобів. Зараз українські науковці докладають зусиль для розробки теоретичних і практичних засад інклюзивно-реабілітаційного туризму, що допомагає створити сприятливі умови для повноцінної інтеграції туристів із особливими потребами у суспільство. Зокрема, окреслено можливості оздоровлення різних категорій людей з особливими потребами шляхом залучення до всіх видів туристичної діяльності. Проаналізовані фізичні та соціальні впливи згаданої галузі дозвілля та відпочинку на осіб з особливими потребами, а також cпрогнозована їх ефективність у різних умовах використання. Як показує практична діяльність, серед низки напрямів особливо актуальними стають: соціальна робота в окремих населених пунктах та ОТГ: робота з дітьми та молоддю, що постраждали внаслідок російської агресії; cоціально-психологічна реабілітація студентів ЗВО з обмеженими можливостями. Окрема категорія – це ветерани російсько-української війни, які потребують особливої уваги та окремих методів реабілітації. Вчені дійшли висновку, що для осіб з особливими потребами подорожі мають стати дієвим засобом в усвідомленні впевненості у власних силах і здатності долати різноманітні труднощі. Можливість побачити красу і різноманіття України, безперечно, сприяє індивідуальному розвитку та соціальній інтеграції. На сьогодні найдоступнішим видом відпочинку та реабілітації є «зелений туризм», який поєднує у собі гостинність господарів та корисний відпочинок на природі, де можна насолодитися свіжими продуктами та затишною родинною атмосферою. Він ідеально підходить для реабілітації, включаючи тренування рухових навичок, дозоване фізичне навантаження та позитивне спілкування. Попри достатній обсяг наукових праць, деякі аспекти розвитку такого виду туризму залишаються маловивченими. Є низка напрямів, які мають специфічні особливості, притаманні лише реаліям нашої держави, їх слід враховувати та шукати шляхи вирішення. Насамперед потрібно промоніторити реабілітаційний потенціал інклюзивного туризму в умовах воєнного стану; з’ясувати матеріальні та фінансові можливості забезпечення такого виду реабілітації осіб із інвалідністю. Спільними зусиллями працівників музейної галузі, туризму та соціально-психологічних служб потрібно розробити програми і туристичні маршрути по найвідоміших і популярних локаціях в Україні, враховуючи небезпеку військових викликів. Варто брати до уваги фізичні та соціальні впливи інклюзивного туризму на екскурсантів. Разом із тим не менш важливими є проблеми і завдання, що стоять перед туроператорами та фахівцями, які мають забезпечити успішне та безпечне здійснення подорожей особливої категорії туристів, з одного боку, а також працівниками державних музеїв, природоохоронних структур та інших історичних і культурних установ для вільного доступу таких екскурсантів на об’єкти відвідування – з іншого. Окрему увагу потрібно звернути на безбар’єрність в оборонних спорудах, які часто є пам’ятками фортифікації, маршрутам у природних парках і заповідниках, реабілітаційних та оздоровчих комплексах та місцях проживання. Безперечно, що у разі усунення усіх перепон і проблем ми отримаємо оздоровлення людей завдяки руховій активності, підвищенню психологічної та фізичної стійкості їхнього організму. Не менш важливим результатом має стати соціокультурна реабілітація у вигляді комплексу заходів, спрямованих на створення психологічних механізмів, які сприяють постійному внутрішньому зростанню і розвитку, а у кінцевому наслідку – відновленню культурного статусу особи з інвалідністю як особистості. Однак найважливішою метою інклюзивного туризму є психологічна реабілітація, спрямована на покращення психічного здоров’я людей з обмеженими можливостями через залучення їх до активного відпочинку та подорожей. Ця публікація є спробою розкрити теоретичні напрями та пріоритети реабілітаційних можливостей інклюзивного туризму в умовах сучасної України. Показано, що тільки спільними зусиллями науковців, фахівців, органів державного і місцевого врядування, туристичних бізнес-структур та громадськості можна розвивати та вдосконалювати теоретичні та практичні засади інклюзивного туризму на сучасному етапі. Еволюціонування цього напряму туристичної діяльності є не тільки необхідним з урахуванням потреб та суспільних запитів, а й перспективним з точки зору євроінтеграції та адаптування до європейського ринку туристичних послуг.

ПРОБЛЕМИ ЦИФРОВІЗАЦІЇ В ОСВІТІ ТА РОЛЬ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ У ЇХ ВИРІШЕННІ

Мар’ян Миколайович ТРІПАК, Ярослава Володимирівна ТОПОРІВСЬКА, Молінь ЧЖУ — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються проблеми цифровізації освіти та значення педагогічної майстерності у їх вирішенні. Висвітлено актуальність цифрової трансформації, що зумовлює значні зміни в освітньому середовищі. Автори акцентують увагу на необхідності розвитку цифрових компетентностей майбутніх педагогів, які забезпечать їхню готовність до професійної діяльності в умовах цифрового суспільства. Метою дослідження є виокремлення проблем цифровізації освіти та визначення основних концептуальних параметрів їх вирішення через підвищення майстерності педагогів. Проаналізовано основні бар’єри цифровізації, серед яких – цифрова нерівність (регіональна, соціально-економічна, індивідуальна, галузева), проблеми конфіденційності та безпеки, а також недостатня адаптація цифрових інструментів до різних освітніх форматів. Зроблено висновок, що такі виклики негативно впливають на ефективність освітнього процесу, зокрема, через обмежений доступ до технологій, навчальних ресурсів і програм. Окрему увагу приділено ролі педагогічної майстерності в умовах цифровізації. Зазначено, що сучасний педагог повинен не лише володіти високим рівнем професійної компетентності, але й критичним мисленням, здатністю використовувати цифрові інструменти та адаптувати їх до індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів. Обґрунтовано значення самоосвіти та участі педагогів у професійних заходах для постійного оновлення знань і навичок у цифровому середовищі. Автори наголошують на необхідності формування інклюзивного та рівноправного освітнього простору, який враховує різні потреби учасників освітнього процесу. Цифровізація, як важливий елемент сучасної педагогіки, одночасно відкриває нові можливості та ставить виклики перед педагогами, потребуючи інноваційного підходу до викладання. У статті представлені рекомендації щодо підвищення ефективності освітнього процесу та адаптації до умов цифрового суспільства.

ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ В УМОВАХ СУЧАСНИХ ВИКЛИКІВ (ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ)

Володимир Миколайович ШЕВЧЕНКО — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджуються питання історичного розвитку та організації процесу інклюзивного навчання для дітей з особливими потребами в умовах сучасних викликів. Порівняльний аспект дозволяє виявити специфіку впровадження інклюзивних практик в освітніх системах, зокрема, в Україні та провідних державах Європейського Союзу. Зазначається вплив соціальних, економічних і культурних факторів на реалізацію інклюзивного підходу та відзначаються основні досягнення та проблеми, що виникають у процесі інтеграції учнів з особливими освітніми потребами. У статті аналізуються історичні корені інклюзивного навчання, починаючи з руху за права осіб з інвалідністю в ХХ столітті та розробки міжнародних угод, таких як Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. Ці документи заклали основи сучасного підходу до освіти, яка враховує різноманітні потреби учнів. Автор аналізує етапи розвитку інклюзивного навчання у різних країнах, зокрема в Україні та Європі, акцентуючи увагу на соціальних, культурних та політичних чинниках, що вплинули на реалізацію інклюзивних практик. Окремо розглядаються моделі інклюзивної освіти, їх переваги та недоліки, а також ситуація з підготовкою педагогічних кадрів, які відіграють ключову роль у впровадженні інклюзивних ініціатив. Автором зазначається, що процес розвитку інклюзивного навчання в освітньому процесі в історичному аспекті відбувався поступово та залежав від розвитку правового, економічного та соціального складників розвитку суспільства. У статті наголошується на тому, що особливого значення в методологічному обґрунтуванні інклюзії мають принципи, що визначають зв’язок теорії та практики, а саме принцип соціальної адаптації, принцип гуманності, принцип синергії, принцип підтримки самостійної активності дитини та принцип індивідуалізму. У статті аналізуються основні історичні етапи розвитку інклюзивного навчання за кордоном та в Україні з урахуванням потреб і проблем, які виникають у процесі запровадження такої форми навчання в освітньому процесі. Запропоновані рекомендації спрямовані на покращення практики інклюзивного навчання, враховуючи досвід країн, які досягли значних успіхів у цій сфері.

АНАЛІЗ СПЕЦИФІКИ КОУЧИНГУ У РОБОТІ З ПІДЛІТКАМИ

Тетяна Олександрівна ГУДЗЬ — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

Стрімкий розвиток сучасного світу висуває високі вимоги до кожної особистості. Ми звернули увагу на надзвичайно вразливу вікову категорію – це підлітки. Метою написання цієї публікації є дослідження особливостей коучингу та доцільності і можливостей його використання у роботі з підлітками. У статті висвітлено трактування поняття «коучинг», яке означає «допомагати людині переміщатися від того місця, де вона перебуває, до того, де вона прагне бути». Головна мета коуча – допомогти клієнту усвідомити його потреби для досягнення конкретних життєвих цілей і сприяти розкриттю його потенціалу через реальні дії в реальних життєвих умовах. Визначено, що затребуваність коучингу для підлітків зростає через усвідомлення батьками важливості особистісного розвитку дитини, її внутрішнього стану як основи майбутнього успіху та важливості професійного супроводу цих процесів. Підлітковий вік особливо потребує коучингової підтримки, яка допомагає розвивати ключові навички: вміння ставити чіткі цілі, планувати необхідні дії та знаходити мотивацію для їх досягнення; усвідомлювати свої сильні сторони та ефективно використовувати їх у житті; мобілізувати ресурси для подолання життєвих викликів; розуміти свої емоції та керувати ними для досягнення позитивних результатів; вірити у власні сили, здібності та свідомо рухатися до значущих цілей; використовувати цікавість як інструмент для вирішення завдань; а також усвідомлювати, що якість процесу безпосередньо впливає на кінцевий результат. Проаналізувавши наукову літературу та практичний досвід з урахуванням особливостей роботи коуча з підлітками та загальної мети коучингу, можна виділити низку запитів, з якими підлітки найчастіше звертаються до коуча. Серед них – покращення загальної успішності в школі або з окремих предметів; планування та успішна реалізація підготовки до іспитів; поліпшення взаємин з однолітками, батьками й учителями; освоєння навичок ефективного планування та раціонального використання часу; розвиток здатності до саморегуляції у стресових обставинах; усвідомлення та ефективне використання власних емоцій; аналіз труднощів у школі або вдома та пошук шляхів їх вирішення. Також у статті визначено послуги, які коуч може надавати підлітку. Отже, у результаті аналізу даних доречно акцентувати увагу на доцільності використання коучингу у роботі з підлітками та необхідності подальшого детальнішого дослідження коучингових технологій для застосування у роботі з підлітками.

ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ВЕТЕРАНАМИ ВІЙНИ

Юрій Володимирович ПОПИК — Wed, 12 Feb 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є аналіз основних методів і структурних компонентів соціальної підтримки ветеранів у США, Великобританії, Канаді, Австралії та Німеччині для розробки рекомендацій щодо впровадження ефективної системи соціальної допомоги в українських умовах. Методологія дослідження включає порівняльний аналіз зарубіжних моделей соціальної роботи з ветеранами, огляд публікацій, досліджень та нормативних документів, що описують досвід цих країн у сфері підтримки ветеранів. Основними методами є системний підхід для структурування елементів соціальної підтримки та компаративний аналіз для виявлення ключових відмінностей та подібностей між різними моделями. Результати роботи показують, що в усіх розглянутих країнах основними компонентами соціальної підтримки ветеранів є медична допомога, психологічна реабілітація, програми соціальної адаптації та професійної реінтеграції. Спільним для зарубіжного досвіду є надання комплексної психологічної допомоги, особливо для ветеранів із посттравматичним стресовим розладом (ПТСР), що включає індивідуальну та групову терапію, підтримку сімей ветеранів і програми соціальної взаємодії. Програми професійної підготовки та перекваліфікації, такі як програма GI Bill у США, забезпечують ветеранам доступ до освіти та працевлаштування, сприяючи їх економічній стабільності. Неурядові організації відіграють важливу роль у підтримці ветеранів у Великобританії та Канаді, тоді як у Німеччині соціальна підтримка ветеранів тісно пов’язана із системою соціального захисту Bundeswehr. У висновках дослідження зазначено, що успішне впровадження елементів зарубіжного досвіду в Україні може значно покращити якість життя ветеранів, забезпечивши їм належний рівень підтримки та адаптації. Рекомендується розробити національну систему психологічної допомоги для ветеранів із ПТСР, а також створити програми для сімей ветеранів, які б забезпечували комплексну підтримку. Адаптація програм професійної реінтеграції та співпраця з неурядовими організаціями можуть підвищити ефективність підтримки ветеранів в українському суспільстві.