Інклюзія і суспільство

ПРОВІДНІ ЗАВДАННЯ Й ЗМІСТ ВЗАЄМОДІЇ ВЧИТЕЛЯ- ЛОГОПЕДА З БАТЬКАМИ ДИТИНИ, ЩО МАЄ ОСОБЛИВІ МОВЛЕННЄВІ ПОТРЕБИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Олена Миколаївна ДРУГАНОВА — 2025-05-30

Вступ. У статті обґрунтовано важливість командного психолого-педагогічного супроводу під час здійснення корекційно-розвивальної роботи з дітьми з особливими мовленнєвими потребами в умовах воєнного часу. Доведено значущість продуктивної взаємодії між вчителем-логопедом й, передусім, батьками дитини з мовленнєвими труднощами.Мета статті – ідентифікувати виклики, з якими зіштовхуються діти з особливими мовленнєвими потребами та їхні батьки в умовах воєнного стану, окреслити провідні завдання й зміст партнерської взаємодії вчителя-логопеда з батьками дитини з мовленнєвими труднощами в цих умовах. Наукова новизна. У статті акцентовано увагу на тому, що більшість дітей після пережитих подій, зумовлених війною, мають розлади сну, нічні кошмари, регресивну поведінку, низку страхів, а також маркери мовленнєвих порушень. Зазначено також, що в умовах війни в Україні психологічних травм зазнають й батьки, які мають безпосередній вплив на психоемоційний стан дітей.Проведене дослідження підтверджує висновки психологів, корекційних педагогів, логопедів, інших фахівців, що одним із провідних завдань вчителя-логопеда в умовах воєнного стану стає надання психолого-педагогічної підтримки як самій дитині, так і системна, систематична робота з батьками/опікунами, родиною в цілому, в якій виховується дитина, що має мовленнєві труднощі. Окреслено провідні завдання й зміст партнерської взаємодії вчителя-логопеда з батьками дитини з мовленнєвими труднощами в цих умовах.Доведено, що актуальними завданнями й змістом роботи вчителя-логопеда з батьками дитини з мовленнєвими труднощами є: сформувати уявлення, дати знання щодо розуміння емоційних потреб дитини, озброїти батьків методиками, стратегіями поведінки з ними; навчити батьків: а) іграм й ігровим програмам у форматі онлайн, що набуває особливої значущості в умовах неможливості надання корекційних послуг в звичному форматі; б) створювати вдома атмосферу відкритості та взаєморозуміння, що допоможе дитині відчути впевненість у собі, усвідомити, що її емоції приймаються та розуміються; в) вести систематичні спостереження за розвитком мовлення у дітей. Важливими є також проведення логопедом систематичних консультацій для батьків з метою збагачення їх знаннями про особливості розвитку мовлення у дітей у ранньому й дошкільному віці; уміннями виконання різних видів масажу, дихальної гімнастики вдома тощо. У статті набуло подальшого розвитку обґрунтування значущості арттерапевтичних технік, зокрема, малювання, інтерактивних ігор, методики Huggy-Puppy Хібукі-терапії у корекційній роботі задля опанування батьками уміннями трансформувати власні емоції, що пов’язані з посттравматичними подіями, нормалізувати емоційний стан своєї дитини тощо.Висновки. Отже, за результатами наукового пошуку авторами доведено, що в умовах військового стану важливим завданням вчителя-логопеда є системна й систематична робота не тільки з дитиною з мовленнєвими труднощами, а й з її батьками/опікунами, з сім’єю в цілому. Основу такої роботи складає озброєння батьків дитини з мовленнєвими труднощами необхідними знаннями, уміннями, різними арттерапевтичними техніками, логокорекційними технологіями, що дозволять їм правильно підтримувати себе і власну дитину, створювати вдома атмосферу відкритості та взаєморозуміння, застосовувати різні ігри, ігрові програмами, логокорекційні прийоми й техніки, що набуває особливої значущості в умовах неможливості надання корекційних послуг в звичному форматі.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ СУЧАСНОГО ПЕДАГОГА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Наталія Володимирівна ІВАНОВА — 2025-05-30

Вступ. Інклюзивна освіта в сучасних умовах визначається одним з пріоритетних напрямів реформування освітньої системи, орієнтованим на реалізацію права кожної дитини на доступ до якісної освіти незалежно від індивідуальних особливостей. Підготовка педагогічних кадрів до роботи в умовах інклюзії актуалізується необхідністю трансформації освітнього процесу відповідно до принципів рівності, визнання різноманітності та індивідуалізації навчання. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному аналізі інклюзивної освіти в контексті професійної підготовки сучасного педагога, визначенні основних підходів до формування інклюзивної компетентності та окресленні напрямів удосконалення педагогічної освіти.Наукова новизна. У статті здійснено комплексний аналіз інклюзивної освіти як чинника зміни парадигми професійної діяльності педагога. Обґрунтовано необхідність інтеграції спеціальної та загальнопедагогічної підготовки, розвитку емоційної стійкості, установок на підтримку різноманітності та безперервного професійного розвитку. Розкрито значення принципів універсального дизайну навчання, формування інклюзивної культури в учнівському середовищі та командної взаємодії. Сучасний вчитель інклюзивної освіти визначений як фахівець, який поєднує професійні знання, гуманістичні цінності та готовність до роботи в міждисциплінарних командах.Висновки. Інклюзивна освіта у підготовці педагога розглядається як явище, що інтегрує гуманістичні цінності, оновлення змісту освіти та впровадження інноваційних підходів. Її реалізація ґрунтується на принципах рівності, визнання різноманітності та права кожної дитини на спільне навчання. Ефективна підготовка педагогів вимагає перегляду освітніх парадигм, розвитку інклюзивної компетентності, навичок диференційованого навчання, емоційної стійкості та співпраці в команді. Попри позитивні зрушення в Україні, актуальними залишаються питання ресурсного забезпечення, професійної готовності педагогів та стійкості інклюзивних практик. Перспективи подальших досліджень пов’язані з удосконаленням моделей професійної підготовки, розвитком технологій універсального дизайну навчання та підвищенням ефективності міжвідомчої взаємодії в освітньому процесі.

ЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ПОРУШЕНЬ МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ

Альона Валеріївна КОРОЛЬ — 2025-05-30

Вступ. Діагностика порушень мовлення у дітей є складним та багатогранним процесом, що потребує не лише високої професійної компетентності, але й дотримання етичних принципів на всіх етапах роботи. Стаття присвячена комплексному аналізу етичних аспектів, що виникають у процесі діагностики порушень мовлення у дітей. У роботі розкрито низку ключових питань, пов’язаних з відповідальністю фахівців (логопедів, психологів, педагогів, лікарів) за дотримання етичних норм та принципів у діагностичній діяльності. Проаналізовано значення поінформованої згоди батьків або опікунів на проведення діагностики, обсяг та доступність інформації про методи, цілі та можливі результати обстеження, а також право батьків на відмову від діагностичних процедур. Особлива увага приділяється питанню конфіденційності та захисту персональних даних дитини, що є фундаментальним етичним принципом.Метою статті є комплексний аналіз етичних аспектів, пов’язаних із діагностикою мовленнєвих порушень у дітей, а також визначення основних вимог до професійної етики логопедів та інших фахівців, залучених до діагностичного процесу.Наукова новизна. У роботі систематизовано основні етичні принципи, які мають бути враховані під час діагностики: поінформована згода батьків, конфіденційність персональних даних дитини, недискримінація та об’єктивність у повідомленні результатів. Розкрито значення прозорості та об’єктивності при повідомленні результатів діагностики батькам, а також важливість надання рекомендацій щодо подальших дій та підтримки. Стаття також висвітлює етичні аспекти співпраці педагогів з іншими фахівцями та установами, а також необхідність постійного професійного розвитку та самоосвіти для підвищення етичної компетентності. Діагностика порушень мовлення у дітей є відповідальним та складним процесом, який вимагає від фахівців не лише високої професійної компетентності, але й глибокого розуміння та суворого дотримання етичних принципів.Висновки. Етичні норми є невід’ємною складовою якісної діагностичної практики. Їх дотримання сприяє зміцненню довіри до фахівців, забезпеченню прав дитини та ефективній взаємодії з родиною. Порушення етичних вимог може призвести до серйозних наслідків, зокрема психологічної травматизації дитини та втрати авторитету спеціаліста. Етична діагностика має розглядатися як необхідна умова надання гуманної та професійної допомоги дітям з мовленнєвими порушеннями.

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНО-СОЦІАЛЬНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЗАСОБАМИ ІНКЛЮЗИВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Ірина Анатоліївна НАСМІНЧУК — 2025-05-30

Вступ. Художня література у кращих своїх зразках є джерелом ключових компетентностей, необхідних для набуття життєвого досвіду, опанування фаху, розвитку самосвідомості особистості. Вивчення наукових джерел з теми інклюзії дає підстави стверджувати, що сьогодні значно розширилися межі поняття компетентнісного підходу в освіті. Водночас науковці лише частково торкаються проблеми формування особистісно-соціальних компетентностей здобувачів ЗВО засобами інклюзивної літератури.Мета статті – на матеріалі окремих зразків інклюзивної літератури окреслити перспективи реалізації компетентісного підходу в ЗВО. Авторка передбачає можливість вирішення окремих аспектів порушеної проблеми шляхом доцільного відбору текстового матеріалу та розроблення методичного оснащення до його прочитання. Наукова новизна. Вперше в українському освітньому дискурсі окреслено методичні орієнтири щодо впровадження компетентнісного підходу на матеріалі сучасних інклюзивних літературних творів, які акцентують увагу на правах людини, толерантності, емпатії, самосвідомості та соціальній відповідальності. Перевага віддається таким методикам навчання, як навчання у співпраці, імпровізаційні рольові ігри, використання технік психодрами, створення ситуації інтересу, евристичний метод, моделювання життєвих чи професійних ситуацій, створення коміксів за сюжетами творів. З’ясовується питання оптимізації пізнавальної активності здобувачів з ООП в різних ситуаціях спілкування.Висновки. Визначено, що використання інклюзивної літератури в освітньому процесі ЗВО створює умови для реалізації компетентнісного підходу, що відповідає актуальним викликам сучасної освіти. Сьогодні є всі передумови для створення на базі інклюзивної літератури дидактичного та методичного матеріалу для розвитку мовно-літературної компетентності здобувачів з ООП, що складає перспективу дослідження.

ЦИФРОВА ІНКЛЮЗІЯ: ДІАГНОСТИКА ПРОБЛЕМ КОРИСТУВАЧІВ ІЗ КОГНІТИВНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Ірина Миколаївна ОРЛЕНКО — 2025-05-30

Вступ. У статті акцентовано увагу на діагностиці проблем, що виникають в цифровому середовищі у молоді та підлітків з когнітивними порушеннями. У сучасному цифровому середовищі доступ до державних та освітніх послуг дедалі частіше відбувається через онлайн-платформи. Однак для молоді з когнітивними порушеннями взаємодія з цифровими ресурсами часто залишається ускладненою через невраховані особливості їхнього сприйняття, оброблення інформації та навігації в онлайн-просторі. Попри наявність міжнародних стандартів доступності (зокрема, WCAG), значна частина державних вебресурсів залишається непристосованою для цієї категорії користувачів, що зумовлює соціальну ізоляцію та обмеження в доступі до критично важливих послуг.Мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати ключові бар’єри, з якими стикається молодь із когнітивними порушеннями під час роботи з цифровими технологіями та державними вебресурсами.Автором визначено закономірності досліджуваного явища за допомогою теоретичних та емпіричних методів, що включають аналіз поведінкових реакцій під час взаємодії з цифровими платформами, психодіагностичні методи для невербальної оцінки інтелекту: Лейтер-3, PSSUQ (шкала зручності використання цифрових технологій). Стаття висвітлює основні бар’єри цифрової взаємодії для молоді з когнітивними порушеннями, серед яких: складність навігації, перевантаженість інформацією, непрозорість інтерфейсів та недостатня підтримка альтернативних способів комунікації. Визначено ключові наслідки цих бар’єрів, зокрема формування почуття некомпетентності, підвищену залежність від сторонньої допомоги та зростання рівня тривожності під час використання цифрових сервісів.Наукова новизна. Вперше здійснено комплексний аналіз цифрових бар’єрів для молоді з когнітивними порушеннями, що враховує не лише технічні аспекти доступності (згідно з WCAG), але й психологічні та поведінкові особливості взаємодії з цифровими платформами. Запропоновано інтеграцію психодіагностичних даних (Лейтер-3, PSSUQ) у процеси цифрового дизайну для прогнозування можливих бар’єрів ще на етапі проєктування сервісів. Зроблено висновок, що розвиток цифрової інклюзії потребує не лише адаптації інтерфейсів, але й комплексної системи оцінювання, яка дасть змогу прогнозувати бар’єри ще на етапі проєктування цифрових сервісів. Інтеграція отриманих діагностичних даних у процеси цифрового дизайну сприятиме створенню комфортних, доступних технологій відповідно до принципів універсального дизайну та міжнародних стандартів.

РОЗРОБКА ТА ВПРОВАДЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ ЗАКЛАДУ МУЗЕЙНОГО ТИПУ (КЕЙС НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАПОВІДНИКА «ЗАМКИ ТЕРНОПІЛЛЯ»)

Зоряна Ігорівна УДИЧ — 2025-05-30

Вступ. У статті розкрито актуальність проблеми впровадження інклюзивного підходу в різні сфери життєдіяльності, зокрема соціальну, освітню, культурну, громадський сектор тощо. Проаналізовано особливості інтеграції принципів інклюзії в заклади музейного типу (сфера культури). Зазначено специфіку інтеграції інклюзії в музейний простір, що передбачає не лише фізичний доступ та інформаційну доступність закладів, але й збереження культури, ідентичності, спільне творення культурного простору, де культивуються такі принципи, як повага, рівність, справедливість, толерантність. Мета роботи полягає в обґрунтуванні Стратегії інклюзивного розвитку закладів музейного типу на прикладі Національного заповідника «Замки Тернопілля» (далі – Національний заповідник). Стратегія спрямована на подолання бар’єрів та перешкод в отриманні доступу до туристичних об’єктів та культурних послуг Національного заповідника.Наукова новизна дослідження полягає у представленні кейсу Національного заповідника «Замки Тернопілля» щодо стратегування інклюзивного розвитку закладу музейного типу. У роботі розкрито сутність поняття «людиноцентричний дизайн» та етапи його розвитку, а також принципи людиноцентричного та універсального дизайну. Виокремлено та проаналізовано зміст основних етапів стратегування інклюзивного розвитку Національного заповідника (попередній, підготовчий, аналітичний, планувальний, реалізація та моніторинг). Увага акцентується на аналізі отриманих результатів аудиту доступності Національного заповідника, який стосувався усіх його компонентів середовища, а саме фізичної та інформаційної доступності; організаційної культури та рівня сформованості інклюзивної компетентності співробітників установи. Розроблено трирівневу шкалу інклюзивності для об’єктивної інтерпретації результатів аудиту доступності Національного заповідника, а також використано комплекс методів, серед яких авторські анкети та опитувальники.Висновки. Таким чином, на основі отриманих результатів аудиту робочою групою було укладено проєкт Стратегії, організовано його обговорення на засіданні Вченої ради Національного заповідника. Визначено термін реалізації Стратегії, який становить п’ять років (2024–2029 рр.).

СУТНІСТЬ ТА ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ ФІНАНСИСТА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Олена Володимирівна БОРИСЮК — 2025-05-30

Вступ. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується динамічними змінами у сфері економіки, фінансів, інформаційних технологій та міжнародної співпраці. У таких умовах значно зростають вимоги до професійної діяльності спеціалістів фінансової сфери, зокрема до рівня їхньої відповідальності, доброчесності та дотримання етичних стандартів. Фінансисти – це фахівці, які працюють з грошовими потоками, інвестиціями, бухгалтерською звітністю, фінансовим плануванням та аудитом, а тому мають значний вплив на економічні процеси як на мікро-, так і на макрорівнях. Їхня діяльність безпосередньо пов’язана з високим ступенем довіри з боку суспільства, інвесторів, клієнтів, держави, тому етична складова частина у професії фінансиста є не просто бажаною, а критично необхідною.Професійна етика фінансиста – це система моральних норм, цінностей і правил поведінки, яка регулює професійну діяльність працівників фінансової сфери. Вона включає принципи чесності, об’єктивності, професійної компетентності, конфіденційності, відповідальності, дотримання законодавства та лояльності. У сучасних умовах, коли фінансові операції стають дедалі складнішими, а ризики – зростають, дотримання етичних стандартів набуває особливої актуальності.Проблеми етики у фінансовій діяльності проявляються у різних формах: шахрайство, маніпуляції з фінансовою звітністю, конфлікти інтересів, зловживання службовим становищем, розголошення конфіденційної інформації тощо. Ці явища підривають довіру до фінансових інститутів, дестабілізують ринки та негативно впливають на економічний розвиток. Тому дослідження етичних аспектів професії фінансиста, формування чіткої системи принципів і норм поведінки є надзвичайно важливими для підвищення якості фінансових послуг та забезпечення стабільності фінансової системи загалом.Метою дослідження є всебічне вивчення сутності професійної етики фінансиста, визначення її ключових принципів, а також обґрунтування ролі етичних норм у забезпеченні ефективної та відповідальної фінансової діяльності в сучасних умовах.Наукова новизна роботи полягає в узагальненні сучасного розуміння професійної етики фінансиста як багатогранного соціального явища, що поєднує моральні, правові та професійні норми. У межах дослідження здійснено спробу систематизувати ключові принципи професійної етики фінансиста та адаптувати їх до вимог сьогодення, зокрема враховуючи виклики цифровізації, глобалізації фінансових ринків та зростання ролі соціальної відповідальності бізнесу.Висновки. Отже, результати дослідження сприятимуть формуванню більшої етичної свідомості серед фінансистів та покращенню загальної ситуації в галузі фінансових послуг. Визначення ключових аспектів професійної етики у фінансах не лише допоможе у формуванні позитивного іміджу професії, але й сприятиме розвитку більш стабільного та прозорого фінансового середовища. Формування сильної етичної культури у фінансовій сфері потребує зусиль з боку держави, професійних організацій та самих фінансистів. Лише за умови дотримання високих стандартів професійної етики можна гарантувати чесність, прозорість та ефективність фінансової системи України. У цьому контексті роль кожного окремого спеціаліста є вирішальною, адже саме особиста відповідальність стає фундаментом для довіри в масштабах усієї країни.

САНОГЕННЕ МИСЛЕННЯ ЯК ЧИННИК ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Мар’ян Миколайович ТРІПАК — 2025-05-30

Вступ. Статтю присвячено дослідженню ролі саногенного мислення у збереженні і зміцненні психічного здоров’я здобувачів освіти в умовах воєнного стану. Встановлено, що психічне здоров’я здобувачів освіти пов’язане з умовами воєнного стану, який провокує стресові ситуації, що негативно позначаються на всіх сферах життєдіяльності особистості. Для подолання цих стресових ситуацій необхідно пройти відповідну підготовку, щоб успішно задіяти зовнішні та внутрішні ресурси. Мета статті – розкриття сутності саногенного мислення як чинника збереження психічного здоров’я здобувачів освіти в умовах воєнного стану.Наукова новизна. Зроблено акцент на тому, що одним із внутрішніх ресурсів подолання негативного емоційного стану є саногенне мислення. Зазначено, що мислення є невичерпним ресурсом, який особистість може застосовувати не тільки для подолання стресу, але й для розуміння проблемних, стресових ситуацій, завдяки їх осмисленню (рефлексії) у важких життєвих ситуаціях.Висновки. Завдяки аналізу психолого-педагогічних джерел з’ясовано, що термін «саногенна рефлексія» позначає рефлексію, спрямовану на зменшення страждань особистості від негативних емоцій, що забезпечує усвідомлений вибір адекватних моделей та стратегій поведінки. Виокремлено критерії психічного здоров’я. Актуальним у контексті дослідження є те, що патогенне мислення – це мислення, що породжує негативні емоції та створює емоційний стрес і хвороби адаптації, у результаті чого людина стає беззахисною перед власним розумом. Виокремлено три риси патогенного мислення. Визначено психологічні умови та засоби формування саногенного мислення у студентів, які доповнено методом розвитку саногенної рефлексії завдяки аутопсихоаналізу переживань. Крім того, можна скористатися теорією емоційного інтелекту, яка набула широкого застосування в контексті розуміння й управління не тільки власними емоціями, а й інших людей. Завдяки вчасній підтримці психічного здоров’я здобувачі освіти можуть реалізувати свій власний потенціал та впоратися із життєвими стресами, продуктивно і плідно навчатися в умовах воєнного стану.Виокремлено критерії високого рівня розвитку саногенного мислення та виявлено можливості формування саногенного мислення майбутніх здобувачів освіти в умовах воєнного стану. Схарактеризовано психологічний тренінг, спрямований на формування саногенного мислення майбутніх здобувачів освіти. Саме завдяки психологічному тренінгу відбувається особистісне зростання студентів, набуття навичок саногенного мислення, спрямоване на те, щоб стати більш благополучними ніж раніше, розвинути власні внутрішні психічні сили, гармонізувати самооцінку, активізувати механізми особистісної саморегуляції та ресурсів стресостійкості. Запропонований підхід сприяє не тільки збереженню психічного здоров’я в умовах воєнного стану, але й забезпечить успішність у майбутній професійній діяльності завдяки виробленню конструктивних способів подолання професійних, міжособистісних труднощів, емоційного виснаження та розвитку саногенного мислення.

МІЖСТАТЕВІ ДИФЕРЕНЦІЙНІ ВІДМІННОСТІ СТИЛЮ ГУМОРУ ПІДЛІТКІВ

Людмила Миколаївна КОМАРНІЦЬКА — 2025-05-30

Вступ. Гумор є універсальним психологічним механізмом, що виконує різноманітні функції в емоційній, когнітивній та соціальній сферах. Його роль у житті людини багатогранна, а розвиток почуття гумору сприяє підвищенню якості життя та особистісному зростанню. Дослідження особливостей стилів гумору у юнаків і дівчат є актуальним у сучасних умовах, коли соціальні ролі, емоційна взаємодія та способи комунікації набувають нових форм у зв’язку з розвитком інформаційного суспільства. Гумор відіграє важливу роль у міжособистісному спілкуванні, сприяючи встановленню емоційного контакту, зниженню напруги та адаптації до соціальних умов. У юнацькому віці, коли активно формуються соціальні ролі, особистісна ідентичність та комунікативні навички, стиль гумору стає важливим інструментом самовираження. Мета дослідження – виявити особливості стилів гумору у юнаків і дівчат. Методологічною основою дослідження став функціональний підхід до вивчення гумору, запропонований Р. Мартіном.Наукова новизна роботи полягає в дослідженні міжстатевих диференціальних відмінностей стилю гумору підлітків, що дає змогу виявити специфічні особливості прояву гумору залежно від статі в цьому віковому періоді. Висновки. Гумор є не лише способом розваги, але й важливим інструментом для підтримки психологічного здоров’я, розвитку міжособистісних стосунків та адаптації до змін у житті. Стиль гумору підлітків залежить від статі, що проявляється у різних формах вираження гумору, його тематиці та способах комунікації.Так, наприклад, хлопці частіше використовують агресивний гумор, зокрема сатиру та іронію, тоді як дівчата схильні до більш тонкого гумору, зосередженого на взаєминах та соціальних ситуаціях.Таким чином, вивчення стилів гумору у юнаків і дівчат має не лише теоретичне значення для науки, але й вагоме практичне застосування для підвищення якості життя та міжособистісної взаємодії молоді.

СУТНІСТЬ ПСИХІЧНОГО ЗДОРОВ’Я: ВИЗНАЧЕННЯ, КРИТЕРІЇ, РАННІ ПРОЯВИ РОЗЛАДІВ

Анатолій Володимирович МИХАЛЬСЬКИЙ — 2025-05-30

Вступ. В сучасних умовах спостерігається значний вплив на людину несприятливих зовнішніх чинників, що негативно позначається на психічному здоров’ї людини. Найчастіше формування нервово-психічних розладів зумовлено стресом, причиною якого є війна, фінансові складнощі, втрата роботи або джерела доходу та ін. Мета. Метою публікації є узагальнення досліджень щодо проблеми психічного здоров’я, розкриття поняття психічного здоров’я, визначення його критеріїв, ознак погіршення здоров’я та формами психологічної допомоги, спрямованими на збереження психічного здоров’я. Наукова новизна. Через війну Росії з Україною, за даними ВООЗ, у кожного четвертого українця можливі розлади психіки і відповідно психологічної підтримки потребуватимуть все більше людей. Саме тому є актуальним дослідження психічного здоров’я особистості в сучасних умовах, раннє виявлення симптомів можливих нервово-психічних розладів та застосування ефективних заходів збереження психічного здоров’я.Результати. Поняття «психічне здоров’я» не можна вважати на даний час концептуально визначеним і однозначним. Як наслідок на сьогодні не існує єдиного визначення «психічного здоров’я». На нашу думку психічне здоров’я характеризується відсутністю симптомів і синдромів психічного розладу, наявністю соціальної адаптації та дозволяє людині поводитися адекватно і успішно адаптуватися до навколишнього середовища. Визначити стан психічного здоров’я допомагає використання критеріїв психічного здоров’я рекомендованих ВООЗ. Негативний вплив на психічне здоров’я проявляють тривалі негативні стресові ситуації, фінансова нестабільність, невпевненість у завтрашньому дні, інформаційне перевантаження, стрімкі соціальні зміни, малорухомий спосіб життя та інше. Погіршення психічного здоров’я різноманітні і можуть проявлятись різними ознаками. Залежно від їх проявів умовно можна виділити фізіологічні (розлади сну, апетиту, порушення роботи органів травлення, швидка стомлюваність або зайва активність, рухова загальмованість або гіперактивність, болі різної локалізації), емоційно-когнітивні (тривожність, дратівливість, пригніченість або підвищений настрій, зниження уваги) та соціальні ознаки (труднощі в комунікації, відсутністю життєвих інтересів, мотивації, зловживання алкоголем і наркотичними речовинами і т.п.). Ефективним способом збереження психічного здоров’я є групова психологічна допомога, застосування арттерапії, аутотренінг і т.п. Важливими заходами, що забезпечують зміцнення і захист психічного здоров’я людини є наступні: профілактика стресових станів на робочих місцях; зниження рівня бідності; створення комфортних умов для проживання; дотримання принципів здорового способу життя та ін.

ФОРМУВАННЯ ПАТЕРНІВ ПОВЕДІНКИ МЕТОДОМ ІНТОНАЦІЙНОЇ ТЕРАПІЇ: ІНТОНАЦІЯ ГОЛОСУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ НОВИХ ПАТЕРНІВ ПОВЕДІНКИ

Ігор Володимирович МІШУНІН — 2025-05-30

Вступ. Інтонація голосу є важливим елементом мовлення, здатним впливати не лише на емоційний стан, але й на поведінкові реакції людини. У сучасних дослідженнях значну увагу приділяють її терапевтичному потенціалу, особливо у формуванні нових поведінкових патернів і гармонізації емоційного стану. Використання інтонації як інструмента у психології, педагогіці та медицині відкриває перспективи розроблення інноваційних підходів до роботи з емоційними та поведінковими проблемами, що обумовлює актуальність дослідження. Мета роботи – проаналізувати теоретичні підходи до пояснення впливу інтонації на емоційний стан і поведінку людини, визначити ключові механізми її впливу на формування поведінкових патернів та оцінити практичний потенціал інтонаційної терапії у розвитку позитивних звичок і гармонізації емоційного стану. Наукова новизна. У дослідженні систематизовано теоретичні підходи до ролі інтонації у психоемоційному регулюванні та поведінкових змінах. Визначено основні механізми впливу інтонаційного оформлення мовлення на когнітивні та емоційні реакції людини. Обґрунтовано доцільність використання інтонаційної терапії у психологічній та педагогічній практиці.Висновки. Дослідження підтвердило, що інтонація виконує важливі функції в комунікативному процесі, зокрема емоційну, акцентуаційну, когезійну та психологічну. Вона не лише сприяє ефективнішому спілкуванню, але й здатна коригувати емоційний стан, знижувати рівень стресу та формувати нові поведінкові звички через вплив на підсвідомі механізми. Її застосування у терапевтичних і навчальних цілях сприяє зниженню рівня тривожності, покращенню комунікативних навичок і розвитку позитивних звичок. Результати дослідження можуть слугувати основою для подальших наукових розробок і практичного впровадження методів інтонаційної терапії у різних сферах.

НАУКОВІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ РЕЗИЛЬЄНТНОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ І ПСИХОЛОГІВ

Василь Петрович МОЙСЕЮК — 2025-05-30

Вступ. Стаття присвячена висвітленню проблем, що виникають у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, оскільки саме зараз значно зросла кількість людей, які потребують підтримки і соціального захисту. Безпосередній контакт з категоріями людей, які переживають у своєму житті відповідні труднощі, кризи й втрати вимагають від соціальних працівників і психологів значних морально-вольових зусиль, психологічної стійкості, емоційної рівноваги та витримки. Мета дослідження полягає у розкритті сутності резильєнтності соціальних працівників і психологів та обґрунтуванні наукових основ для її успішного формування. Наукова новизна. Наукові основи необхідні для розв’язання задач формування резильєнтності у професійній діяльності соціальних працівників і психологів в умовах воєнного стану, що полягають у розробленні конкретного плану щодо методологічних, теоретичних і практичних підходів до проблеми.Висновки. Констатовано, що особливої уваги наукової спільноти потребує аналіз чинників розвитку і формування резильєнтності соціальних працівників і психологів як цілісного, динамічного особистісного утворення, фундаментальною основою якого є стійка мотивація до творчої діяльності, професійна компетентність, здоров’язбережувальний світогляд, що успішно застосовуються у соціальній роботі та обумовлюють особистісну та професійну самореалізацію фахівців. З’ясовано, що здоров’язбережувальний світогляд соціальних працівників і психологів визначається актуальним соціальним контекстом і зумовлюється комплексом суб’єктивних і об’єктивних чинників, зокрема: системою уявлень про здоров’я, цінностями, настановами на здоровий спосіб життя, соціальним і економічним статусом. Установлено, що нині ставлення соціальних працівників і психологів до власного здоров’я не можна оцінити високим рівнем, що обумовлено тривожним станом, спричиненим війною, невизначеністю майбутнього та негативними соціально-економічними чинниками. Визначено сутність поняття «резильєнтність» співвідносно до професійної діяльності соціальних працівників і психологів, виділено когнітивну, емоційно-вольову і мотиваційно-ціннісну складову частину цієї дефініції та обґрунтовано компоненти структури резильєнтності соціальних працівників і психологів.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Алімє Маметівна ОСМАНОВА — 2025-05-30

Вступ. Стаття присвячена дослідженню соціально-психологічної підтримки та реабілітації здобувачів вищої освіти з інвалідністю в умовах освітнього середовища. Розглянуто особливості адаптації цих осіб до навчального процесу, а також методи психологічного супроводу, спрямовані на подолання соціальних та емоційних бар’єрів.Інклюзивна освіта сприяє соціальній інтеграції осіб з інвалідністю, однак її ефективність значною мірою залежить від рівня соціально-психологічної підтримки. Недостатня увага до цього аспекту може ускладнити процес адаптації до освітнього середовища, що впливає на рівень академічних досягнень та психоемоційний стан здобувачів вищої освіти з інвалідністю. Вивчення ефективних підходів до підтримки таких здобувачів дає змогу визначити ключові моменти під час організації освітнього процесу.Метою статті є дослідження соціально-психологічної підтримки студентів з інвалідністю в умовах вищої освіти, зокрема вивчення ефективних методів психологічної реабілітації та соціальної адаптації, які сприяють успішній інтеграції студентів у освітнє середовище.Наукова новизна. Досліджено вплив соціально-психологічної підтримки на психоемоційний стан здобувачів, їхню соціальну адаптацію та навчальні досягнення. Визначено основні компоненти реабілітаційної роботи, що знижують стрес і психологічні бар’єри, покращують взаємодію з іншими здобувачами вищої освіти.Висновки. Комплексна соціально-психологічна підтримка є ключовим елементом адаптації здобувачів вищої освіти з інвалідністю. Вона включає психологічний супровід, менторство, використання адаптивних технологій та сприяння соціальній активності. Інклюзивна освіта має забезпечувати не лише архітектурну доступність, але й умови для повноцінної участі здобувачів з інвалідністю у всіх аспектах академічного життя, що знижує стигматизацію та покращує психологічний клімат.

КОМУНІКАТИВНА КРЕАТИВНІСТЬ У СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНИХ ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ

Нігора Вікторівна ХАЗРАТОВА — 2025-05-30

Вступ. У статті проаналізовано феномен комунікативної креативності особистості, визначено її як гнучку навичку майбутніх фахівців. Показано відмінності у розвитку різних видів спрямованості у спілкуванні здобувачів із різним рівнем комунікативної креативності. У статті проаналізовано явище комунікативної креативності особистості, визначеного як гнучкої навички майбутніх фахівців. Показані відмінності в розробці різних типів орієнтації у спілкуванні заявників з різними рівнями комунікативної креативності. Показано, що комунікативна креативність – це гнучка навичка майбутнього фахівця і яка позитивно позначається діалогічності у спілкуванні, стоячи на заваді неконструктивним типам комунікативної спрямованості (маніпулятивної, авторитарної, індиферентної, конформної).У сучасній науці проблема комунікативної креативності мало досліджена, незважаючи на те, що креативність визнається гнучкою навичкою фахівця XXI століття. Статус комунікативної креативності недостатньо визначений, а емпірична обізнаність щодо її психологічних характеристик вкрай мала. Усі ці обставини зумовили необхідність вивчення особливостей комунікативної творчості майбутніх фахівців різного профілю.Мета дослідження – визначення особливостей спрямованості у спілкуванні майбутніх спеціалістів залежно від рівня комунікативної компетентності.Наукова новизна. Комунікативна креативність – це стабільна характеристика особистості, яка містить інтелектуальні, емоційні та поведінкові компоненти, сукупність якої сприяє нестандартним рішенням у комунікативних ситуаціях, прояву творчості в спілкуванні, покоління оригінальних ідей та способів комунікації, вибір оптимальних стратегій. Комунікативна креативність – це здатність людини до незвичних та ефективних шляхів вирішення проблем, зміцнюючи комунікативні особистісні фактори, це здатність відкрити принципово нові або новітні рішення для розв’язання завдань у спілкуванні. Комунікативна креативність забезпечує нестандартні та ефективні способи вирішення проблем за рахунок збільшення комунікативного фактора. Емпіричний аналіз комунікативної креативності був реалізований шляхом застосування методики О. Саннікової та Р. Белоусової для вивчення комунікативної творчості, а також методології С. Братченка для вивчення орієнтації людини в комунікації.Висновки. Показано, що комунікативна креативність є гнучкою навичкою майбутнього фахівця і позитивно сприяє діалогічності у спілкуванні, визначаючи опір неконструктивним типам комунікативної спрямованості (маніпулятивної, авторитарної, індиферентної, конформної).

КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІЗ РІЗНИМ РІВНЕМ СОЦІАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ

Анастасія Анатоліївна ЯТИЩУК — 2025-05-30

Вступ. У статті проаналізовано феномен соціальної креативності особистості, визначено її як гнучку навичку майбутніх фахівців. Наукове обґрунтування актуальності проблеми соціальної креативності зумовлено стрімкими нововведеннями і змінами у суспільстві та людських стосунках. Нестаток рівня комунікативної компетентності, конфліктність, здатності до соціальної інтеграції, встановлення відносин з іншими передбачають низку психологічних проблем, що зумовлюють нестаток сформованості соціальної креативності.Емпіричний аналіз комунікативної креативності був реалізований завдяки застосуванню тесту соціальної креативності К. Гу, методики вивчення комунікативного контролю С. Шнайдера, та методики вивчення комунікативної спрямованості С. Братченка. У дослідженні взяли участь 185 здобувачів вищої освіти, що навчаються за спеціальностями «біологія», «фізика», «психологія», «інформаційні технології», «педагогіка», «мова і література».Метою статті є визначення особливостей прояву спрямованості у спілкуванні фахівців різних галузей з різним рівнем соціальної креативності.Наукова новизна. За результатами дослідження було визначено, що соціальна креативність є творчою здібністю у соціальній взаємодії та діяльності. Рівень розвитку соціальної креативності більшою мірою позначається на прояву комунікативного контролю та спрямованості у спілкуванні, ніж спеціальність здобувачів. Високий рівень соціальної креативності позитивно впливає на рівень комунікативного контролю та стає на заваді деструктивним комунікативним стратегіям. Висновки. У дослідженні показано, що соціальна креативність проявляється в нестандартному розв’язанні соціальних задач, що уможливлює створення нових продуктів у міжособистісній інтеракції і свідчить про соціальну адаптованість, свободу від відчуття напруги у ситуаціях соціальної взаємодії.