Інклюзія і суспільство

МЕНЕДЖМЕНТ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ НА РІВНІ ГРОМАДИ: РОЛЬ ТА МІСЦЕ ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНИХ ЦЕНТРІВ

2024-10-29T08:08:48+02:00

У статті описано нормативно-правове регулювання надання якісних освітніх послуг здобувачам освіти з особливими освітніми потребами на рівні громади крізь призму процесу децентралізації та зміни у парадигмах спрямування діяльності управлінців щодо мешканців об’єднаних територіальних громад, які потребують підтримки. Акцентовано увагу на міжвідомчій співпраці медиків, освітян та працівників соціальних служб в інклюзивній освіті; практичному досвіді участі педагогічних працівників інклюзивно-ресурсних центрів у процесі проведення комплексної оцінки розвитку особи, яка є підґрунтям для якісних рекомендацій батькам (особам, що їх заміняють), педагогам, спеціалістам щодо проєктування індивідуальної освітньої траєкторії особи з особливими освітніми потребами, надання базової соціальної послуги супроводу дитини під час інклюзивного навчання, участі у команді психолого-педагогічного супроводу, реалізацію якісних освітніх послуг здобувачам освіти з освітніми труднощами на всіх рівнях. У зв’язку із військовою агресією російської федерації, підвищенням інвалідизації в суспільстві, екологічних, ментальних та фізичних факторів у будь-який момент у громаді може з’явитися особа з особливими освітніми потребами, тому роль інклюзивно-ресурсних центрів як осередку консолідації зусиль щодо підтримки кожного, хто потребує підтримки в освітньому процесі, важко переоцінити.

ОРГАНІЗАЦІЯ ТЬЮТОРСЬКОГО СУПРОВОДУ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ У ФОРМУВАННІ ГОТОВНОСТІ ДО ШКОЛИ

2024-10-29T08:11:31+02:00

У статті акцентовано увагу на використанні технології тьюторського супроводу дітей з ООП, створення індивідуального маршруту та підтримки старших дошкільників у формуванні готовності їх до навчання у школі. У сучасній педагогічній освіті дослідження таких актуальних питань сьогодення, як підтримка індивідуального розвитку дитини з особливими потребами у формуванні готовності до школи, а саме організація тьюторського супроводу дітей з ООП, не були предметом спеціального дослідження. Але завжди в гуманістичному суспільстві особливої уваги потребують діти з особливими освітніми потребами. Акцентовано увагу, що тьюторський супровід дітей з особливими освітніми потребами, співучасть педагога-вихователя в індивідуальному розвитку дитини старшого дошкільного віку спрямовані на індивідуальну підтримку та підготовку дітей старшого дошкільного віку до переходу в нову соціальну роль учня. Доведено, що процес формування готовності дітей до навчання в школі передбачає підготовку програм тьюторського супроводу дітей з особливими потребами. Основними методологічними підходами технології тьюторського супроводу дітей передшкільного віку з ООП у формуванні готовності до навчання в школі вибраний діяльнісно-особистісний та дитиноцентричний, які зумовлені сучасними інноваційними процесами в дошкільній та інклюзивній освіті. Підкреслено, що особлива роль у тьюторському супроводі відводиться інклюзивному дизайну середовища для успішної самореалізації дитини в різних видах пізнавальної або творчої діяльності на всіх освітньо-вікових етапах здобуття дошкільної освіти. Зроблено висновок, який містить основні завдання роботи вихователя-тьютора в організації супроводу дитини з ООП у формуванні готовності до навчання в школі.

ПРОФІЛАКТИКА ПРОФЕСІЙНОГО ВИГОРАННЯ ФАХІВЦІВ У ПРАКТИЦІ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ З ПОРАНЕНИМИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЯМИ

2024-10-29T08:18:26+02:00

У сучасних умовах військового конфлікту соціальна робота з військовослужбовцями, в якій фахівці стикаються з унікальними емоціями та психологічними викликами, набуває дедалі більшої актуальності. В поданих матеріалах запропоновано та обґрунтовано інноваційний навчальний курс «Профілактика професійного вигорання фахівців соціальної роботи, які працюють з пораненими військовослужбовцями» для здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти, що навчаються за спеціальністю 231 «Соціальна робота». Зокрема, детально описано зміст і тематику занять, які розкривають актуальні та практико-орієнтовані аспекти профілактики синдрому професійного вигорання: зниження продуктивності через втрату мотивації до роботи та втрату інтересів до своїх обов’язків; погіршення якості роботи у зв’язку з неуважним ставленням до власного психофізичного здоров’я; конфліктність та неетичне ставлення до клієнтів. Мета – акцентувати увагу на необхідності формування у майбутніх фахівців із соціальної роботи – здобувачів закладів вищої освіти комплексу спеціальних компетентностей для запобігання синдрому професійного вигорання шляхом: розвитку свідомого ставлення до специфіки психологічного стану поранених військовослужбовців; здатності реально оцінювати соціально-психологічні проблеми, потреби, особливості та ресурси як власні, так і клієнтів; застосування індивідуальних методів профілактики професійного вигорання (самопіклування, саморегуляції, релаксації) й відповідального ставлення до допомоги й підтримки з боку колег та експертів. Розробка інноваційного практико-орієнтованого навчального курсу, який в умовах закладу вищої освіти сприятиме формуванню знань щодо симптомів (психофізичних, емоційних, поведінкових, інтелектуальних, соціально-психологічних) професійного вигорання, які стосуються практики соціальної роботи з пораненими військовослужбовцями, допоможе розібратися в наслідках професійного вигорання (плинність кадрів, низька мотивація до праці, зниження ефективності праці, конфліктність відносин, негативний психологічний клімат), сформує вміння керувати власними емоціями, встановлювати та захищати особисті й професійні межі. Навчальний курс стимулюватиме розробку більш ефективних стратегій профілактики у соціальній сфері. Встановлено, що синдром професійного вигорання фахівців у практиці соціальної роботи з пораненими військовослужбовцями носить складний та багатогранний характер. Тому запропонований інноваційний навчальний курс «Профілактика професійного вигорання фахівців соціальної роботи, які працюють з пораненими військовослужбовцями» може стати гарантом на шляху забезпечення якісної соціальної роботи із зазначеною категорією клієнтів, зокрема, розкриє роль власного здоров’я фахівців у цьому процесі та допоможе здобувачам протистояти хронічній втомі, деперсоналізації й редукції професійних досягнень.

СТРЕСОСТІЙКІСТЬ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ ЯК КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ

2024-10-29T08:22:02+02:00

У статті проаналізовано проблему стресостійкості майбутніх спеціальних педагогів в умовах воєнного часу. Визнано, що стресостійкість є важливим компонентом професійної компетентності педагогів, здатних ефективно здійснювати педагогічну діяльність в умовах стресогенних обставин, спричинених війною. Уточнено сутність поняття «стресостійкість майбутніх спеціальних педагогів», під яким розуміють цілісну властивість особистості, що характеризується високою адаптивністю до негативних наслідків воєнного стану, а також професійно орієнтованими компетенціями й особистісними якостями, спрямованими на подолання наслідків стресових ситуацій у процесі здійснення педагогічної діяльності. Схарактеризовано адаптивність та адаптаційний потенціал особистості як важливі чинники, що ефективно впливають на процес формування стресостійкості майбутніх спеціальних педагогів. Під адаптивністю майбутніх спеціальних педагогів розуміють здатність особистості відповідати вимогам освітнього та професійного середовища: оволодіння відповідними професійними компетенціями, неперервний саморозвиток, систематичний самоаналіз, самооцінка власної педагогічної діяльності. Адаптаційний потенціал майбутніх спеціальних педагогів трактується як цілісна властивість особистості, основою якої є особистісні якості та переконання, ціннісні установки, мотиви щодо здійснення педагогічної діяльності в інклюзивному освітньому середовищі. Зазначено, що високий рівень адаптаційного потенціалу майбутніх спеціальних педагогів свідчить про сформованість їх професійної компетентності. Охарактеризовано педагогічну супервізію як ефективний метод профілактики професійного вигорання, що спрямований на професійний та особистісний розвиток педагога щодо формування його стресостійкості в умовах воєнного часу.

ІСТОРИЧНИЙ РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ У СФЕРІ ОСВІТИ: ВІД ФІЛАНТРОПІЇ ДО ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ

2024-10-29T08:25:30+02:00

Соціальна робота у сфері освіти відіграє ключову роль у підтримці учнів та студентів, сприяючи їхньому психологічному благополуччю, академічному успіху та соціальній адаптації. Історія розвитку соціальної роботи у цій сфері є важливою для розуміння сучасних підходів та практик, що сприяють ефективній інтеграції соціальної роботи в освітні системи. Від витоків філантропії до сучасної професіоналізації соціальна робота зазнала значних змін, адаптуючись до потреб суспільства та вдосконалюючи свої методи та підходи. Дослідження історичного розвитку соціальної роботи у сфері освіти дозволяє краще зрозуміти її еволюцію, досягнення та виклики, з якими стикається ця професія нині. Метою цього дослідження є всебічний аналіз історичного розвитку соціальної роботи у сфері освіти, починаючи від її філантропічних коренів до сучасного етапу професіоналізації. Дослідження спрямоване на виявлення ключових етапів та факторів, що вплинули на трансформацію соціальної роботи у цій сфері, а також на аналіз внеску соціальних працівників у розвиток освітніх систем. Специфічними завданнями є вивчення історичних джерел, аналіз змін у підходах та методах соціальної роботи, а також оцінка сучасного стану та перспектив розвитку професії у контексті освіти. Наукова новизна роботи полягає у комплексному підході до вивчення історії соціальної роботи у сфері освіти, що включає аналіз філантропічних витоків, поступовий розвиток професійних стандартів та сучасні тенденції професіоналізації. Результати дослідження підтверджують, що соціальна робота у сфері освіти пройшла складний шлях від філантропічних ініціатив до повноцінної професійної діяльності. Виявлено, що ключовими факторами, що сприяли професіоналізації соціальної роботи у цій сфері, були соціально-економічні зміни, розвиток освітніх систем та міжнародний обмін досвідом. Сучасна соціальна робота у сфері освіти характеризується високим рівнем професіоналізації, широким спектром методів та підходів, спрямованих на підтримку учнів та студентів. Дослідження також підкреслює важливість подальшого вдосконалення професійних стандартів та підготовки соціальних працівників для ефективного виконання їхніх функцій у освітньому середовищі.

ПОТРЕБА ТА ПРІОРИТЕТИ НАДАННЯ СОЦІАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ ДЛЯ ДІТЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ У ТЕРИТОРІАЛЬНІЙ ГРОМАДІ

2024-10-29T08:29:09+02:00

У статті акцентовано на проблемі розвитку реабілітаційних послуг для дітей з інвалідністю та їхніх сімей. Визначено актуальність проблеми з урахуванням стратегічних нормативно-правових орієнтирів. Мета дослідження – проаналізувати потребу та пріоритетність надання соціально-реабілітаційних послуг дітям з інвалідністю та їхнім сім’ям на рівні територіальної громади у сучасних умовах. У статті представлено результати експертного інтерв’ю з фахівцями з Львівської, Тернопільської та Черкаської областей. Попри позитивні зрушення у процесі розвитку соціально-реабілітаційних послуг для дітей з інвалідністю, встановлено існування низки проблем. Серед викликів – низький рівень міжсекторної та міждисциплінарної взаємодії у процесі інформування населення про реабілітаційні послуги, відсутність картування таких послуг. На думку фахівців-експертів, найбільше потребують реабілітаційних послуг діти з порушенням опорно-рухового апарату, ДЦП, діти з вадами зору, слуху, із синдромом Дауна, різними розладами аутичного спектра, інтелектуальними порушеннями. Фахівці усвідомлюють сутність та значення соціально-реабілітаційних послуг. Встановлено, що на рівні територіальної громади наявна гостра потреба в таких послугах, як: послуга раннього втручання, послуга підтриманого проживання, транспортні послуги, послуга соціально-побутового орієнтування, супровід під час інклюзивного навчання, послуга денного догляду, переклад жестовою мовою, послуга персонального асистента. Пріоритетними та обов’язковими для впровадження мають бути послуги раннього втручання і денного догляду; серед інших першочергових послуг – підтримане проживання, транспортні послуги, супровід під час інклюзивного навчання і соціально-побутове орієнтування.

ВПЛИВ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА ІНКЛЮЗИВНУ ОСВІТУ: ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

2024-10-29T08:33:53+02:00

Цифрові технології стали невід’ємною частиною сучасного освітнього процесу, даючи нові можливості для підтримки інклюзивної освіти. Вони здатні забезпечити доступ до навчальних матеріалів для всіх студентів, включаючи тих, хто має фізичні, когнітивні або сенсорні обмеження. Проте їх впровадження супроводжується низкою викликів, які потребують детального аналізу. Мета роботи – аналіз впливу цифрових технологій на інклюзивну освіту, визначення ключових викликів та перспектив їх використання для створення більш доступного та ефективного навчального середовища для студентів з особливими освітніми потребами. Наукова новизна роботи полягає у всебічному аналізі сучасних цифрових технологій у контексті інклюзивної освіти, зокрема, у виявленні переваг та недоліків їх використання. Вперше систематизовано виклики, з якими стикаються освітні заклади у разі впровадження цифрових інструментів, та запропоновано шляхи їх подолання. Окрему увагу приділено вивченню перспектив використання штучного інтелекту, доповненої реальності та інших інноваційних технологій у навчанні студентів з особливими потребами. Впровадження цифрових технологій в інклюзивну освіту відкриває нові можливості для покращення доступу до знань і підвищення якості освіти для студентів з особливими потребами. Основними викликами є технічні обмеження, необхідність у відповідному навчанні педагогів, а також потреба у створенні інклюзивного контенту. Для подолання цих перешкод важливо забезпечити систематичну підтримку та співпрацю між розробниками технологій, педагогами та студентами. Перспективи включають розвиток індивідуалізованих навчальних програм, адаптивних платформ та інтерактивних інструментів, які можуть значно підвищити ефективність інклюзивного навчання.

ДИЗАЙН ДЛЯ ЛЮДСТВА: ВПЛИВ РОЗВИТКУ ТЕХНОЛОГІЙ НА САМОСПРИЙНЯТТЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ У СУСПІЛЬСТВІ

2024-10-29T08:37:13+02:00

У статті розглядається нова стадія розвитку людиноцентричного дизайну (human-centered design) з акцентом на концепцію дизайну для людства (design for humanity) в контексті доступності й інклюзії. Основну увагу акцентовано на вивченні й аналізі впливу технологічного розвитку на ключові чинники негативного самосприйняття в людей з інвалідністю. Доведено, що групові дослідження, включаючи фокус-групи, є надзвичайно ефективними в тестуванні продуктів за участю людей з різними типами інвалідності. Залучення таких користувачів на всіх етапах розробки продукту значно підвищує доступність та зручність кінцевих рішень, дозволяючи виявити й виправити більшість потенційних проблем ще на ранніх стадіях розробки. Доступність розглядається як можливість рівного доступу до інформації, послуг та фізичних пристроїв, незалежно від фізичних або когнітивних обмежень. З’ясовано, що дослідження в галузі доступності часто мають комерційний фокус, що створює потребу у більш систематизованих і глобальних підходах. Консолідація даних з різних регіонів світу та обмін досвідом між дослідниками, розробниками та користувачами є важливими кроками у напрямі глобалізації розуміння й вирішення проблем доступності. Розвиток засобів соціалізації та адаптивних технологій має потенціал до суттєвого покращення інтеграції людей з інвалідністю та інших маргіналізованих груп у суспільстві. Це включає у себе не тільки розробку технологічних рішень, але і створення нормативних та етичних стандартів, що сприятимуть більш інклюзивному середовищу. Виснувано, що розвиток і впровадження практик доступності та інклюзії є критично важливими для забезпечення глобального добробуту всіх учасників процесу, як об’єктів, так і суб’єктів досліджень. Необхідно продовжувати дослідження та розробку інноваційних рішень, які сприяють рівності та повазі до всіх людей, незалежно від їхніх фізичних можливостей.

ОСОБЛИВОСТІ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ПОСТРАЖДАЛИХ ОСІБ: АНАЛІЗ ДАНИХ ТА ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

2024-10-29T08:40:08+02:00

Надзвичайні ситуації та війни створюють широкий спектр проблем, які відчуваються на індивідуальному, сімейному, громадському та суспільному рівнях. На кожному рівні надзвичайні ситуації руйнують зазвичай захисні підтримки, збільшують ризики різноманітних проблем і схильні посилювати наявні проблеми соціальної несправедливості та нерівності. Стрес, що виникає внаслідок війни, викликає горе, страх, тривогу, почуття провини, сором і безнадійність, що перевантажують здатність людей справлятися з труднощами. Значний стрес протягом тривалих періодів шкодить розвитку дітей, збільшує ризик того, що у них виникнуть фізичні або психічні проблеми зі здоров’ям, і може сприяти виникненню освітніх труднощів у майбутньому житті. Термін «медико-психологічний супровід» відноситься до будь-якого типу місцевої або зовнішньої підтримки, яка спрямована на захист або покращення психосоціального благополуччя або запобігання психічним розладам та лікування їх. Метою роботи є визначення та аналіз особливостей, що впливають на медико-психологічний супровід постраждалих осіб, а також розробка практичних рекомендацій для оптимізації цих процесів. Вперше систематизовано основні психологічні та медичні фактори, що впливають на ефективність супроводу, та розроблено практичні рекомендації для медичних і психологічних працівників. Використання сучасних методик для оцінки психологічного стану постраждалих осіб дозволяє точніше моніторити їхній стан і забезпечити своєчасне реагування на зміни, що сприяє зниженню рівня професійного вигорання серед персоналу. Ефективний медико-психологічний супровід потребує інтеграції медичних та психологічних послуг і координації між фахівцями. Особливу увагу слід приділяти групам ризику, зокрема тим, хто постраждав від фізичних та психологічних травм під час війни. Спеціальна підготовка та підвищення кваліфікації персоналу є необхідними для забезпечення високого рівня супроводу. Використання сучасних діагностичних методик сприяє розробці індивідуальних планів лікування. Запроваджені рекомендації щодо зниження професійного вигорання забезпечують довготривалу ефективність медико-психологічного супроводу, а практичні рекомендації покращують якість допомоги постраждалим.

ҐЕНДЕРНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ ФЕНОМЕН

2024-10-29T08:49:14+02:00

Ґендерна ідентичність є складним та багатогранним психологічним феноменом, що охоплює як індивідуальні, так і соціальні аспекти життя людини. Сучасні дослідження підкреслюють важливість розуміння ґендерної ідентичності для формування особистості, її соціалізації та психологічного благополуччя. У контексті швидких соціальних змін та розвитку технологій, що впливають на культурні і соціальні норми, вивчення ґендерної ідентичності набуває особливої актуальності. Це дослідження спрямоване на глибше розуміння процесів формування та розвитку ґендерної ідентичності, а також вивчення її впливу на різні аспекти життя особистості. Метою дослідження є аналіз ґендерної ідентичності як психологічного феномену, виявлення основних факторів, що впливають на її формування та розвиток, а також визначення впливу ґендерної ідентичності на психологічний стан та соціальну поведінку особистості. Специфічними завданнями є вивчення сучасних теоретичних підходів до ґендерної ідентичності, аналіз емпіричних даних щодо впливу різних соціальних та психологічних чинників на цей феномен, а також розробка рекомендацій для практичної психології. Наукова новизна роботи полягає у комплексному підході до вивчення ґендерної ідентичності, що включає як теоретичний аналіз, так і емпіричне дослідження. Вперше у вітчизняній психології було здійснено комплексний аналіз впливу сучасних соціальних медіа та технологій на формування ґендерної ідентичності молоді. Дослідження також включає нові дані щодо ролі сімейного середовища, освітніх установ та особистісних характеристик у процесі розвитку ґендерної ідентичності. Окрім цього, робота пропонує інноваційні підходи до підтримки психологічного благополуччя осіб з нестандартною ґендерною ідентичністю. Результати дослідження підтверджують, що ґендерна ідентичність є динамічним та багатофакторним феноменом, що формується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Виявлено, що соціальні медіа та технології мають значний вплив на процеси формування ґендерної ідентичності, особливо серед молоді. Сімейне середовище, освіта та особистісні риси відіграють важливу роль у підтримці або зміні ґендерної ідентичності. На основі отриманих даних розроблено практичні рекомендації для психологів, педагогів та батьків щодо підтримки здорового формування ґендерної ідентичності у дітей та молоді. Ці рекомендації можуть бути використані для розробки програм психологічної підтримки та освітніх курсів, спрямованих на гармонійний розвиток особистості.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО РЕАГУВАННЯ ДІТЕЙ НА ХРОНІЧНІ СОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

2024-10-29T08:52:21+02:00

Вивчення впливу хронічних соматичних захворювань на особистісний розвиток дітей актуальне з науково-практичного погляду. Актуальність роботи насамперед визначається завданнями психологічної практики під час роботи з дітьми з обмеженими можливостями здоров’я, адже відомо, що стан здоров’я дитини впливає на розвиток її особистості. Дослідження проблем психологічного реагування хворих дітей на хронічне захворювання дають можливість визначити заходи щодо надання своєчасного ефективного впливу на процес адаптації до захворювання та попередження негативних особистісних новоутворень. Метою публікації є вивчення особливостей особистісного розвитку дітей із різними хронічними соматичними захворюваннями та ролі різних чинників, які впливають на формування внутрішньої картини хвороби. Будь-яке соматичне захворювання, особливо хронічне, суттєво впливає на психологічний статус і особистісний розвиток особистості. Основною формою впливу соматичного захворювання на психіку людини виступає психологічна реакція особистості на сам факт захворювання і його наслідки. У статті проаналізовано психологічні особливості дітей, зумовлені хронічними соматичними захворюваннями. Тривале хронічне захворювання в дитячому віці має негативний вплив на психіку і може призводити до важких або навіть незворотних наслідків. Це може бути страх, тривога, невротичні та астенічні стани. Нерідко спостерігається затримка загального фізичного та психічного розвитку. Особливого значення у формуванні уявлень про хворобу набуває важкість і тривалість захворювання самої дитини, перебування її у стаціонарі та відрив від батьків. Важливим при цьому є також ступінь усвідомлення дефекту і психологічний захист. Реакція дитини на свою хворобу складається з оцінки і переживання хворобливих відчуттів, загального самопочуття, уявлення про свою хворобу та її причини. Емоційне реагування на хворобу більше залежить не від нозологічної форми захворювання, а від особистісних особливостей дітей та поведінки батьків. Хронічні соматичні захворювання у дітей впливають також на адекватність самооцінки, рівень тривожності, невротизації та психопатизації, формування акцентуацій характеру. Всі типи ставлення до хвороби, що спостерігаються у дитячому віці, формуються не тільки завдяки емоційній та інтелектуальній оцінці свого стану, на нього впливає також весь набутий досвід, особливо перенесені раніше хвороби. Велике значення мають ще преморбідні особливості особистості хворої дитини. Вирішальне значення для формування внутрішньої картини хвороби дитини має відношення до її хвороби самих батьків.

ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОГО СТРЕСУ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕАБІЛІТАЦІЙНОЇ РОБОТИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ

2024-10-29T08:58:24+02:00

Професійний стрес є невід’ємною частиною роботи соціальних працівників, особливо тих, хто займається реабілітаційною діяльністю. Високі робочі та емоційні навантаження, недостатність ресурсів та невизначеність ролей і обов’язків можуть значно знижувати ефективність їхньої роботи. Ця стаття розглядає вплив професійного стресу на якість реабілітаційної роботи соціальних працівників та пропонує можливі шляхи зменшення негативного впливу стресу. Метою статті є дослідження впливу професійного стресу на ефективність реабілітаційної роботи соціальних працівників, а також виявлення ключових факторів, що сприяють виникненню стресу, та розробці ефективних стратегій для його зменшення. Наукова новизна роботи полягає у комплексному підході до вивчення впливу професійного стресу на реабілітаційну роботу соціальних працівників. У дослідженні використано мультидисциплінарний підхід, який включає аналіз психологічних, соціальних та організаційних аспектів професійного стресу. Такий комплексний підхід дозволяє глибше зрозуміти причини та наслідки професійного стресу, а також розробити більш ефективні стратегії для його зменшення. Професійний стрес суттєво впливає на ефективність реабілітаційної роботи соціальних працівників. Основними негативними наслідками стресу є зниження якості надання послуг, погіршення когнітивних функцій, фізичне та психічне виснаження, а також невизначеність ролей і обов’язків. Розуміння чинників, що сприяють виникненню стресу, може допомогти розробити цілеспрямовані стратегії для його зменшення. Подальші перспективи в напрямі зниження впливу професійного стресу на ефективність реабілітаційної роботи соціальних працівників включають впровадження програм управління стресом, використання сучасних технологій для зниження навантаження, підтримку з боку керівництва, створення підтримуючого робочого середовища та підвищення обізнаності про стрес та його наслідки. Впровадження цих заходів сприятиме покращенню умов праці соціальних працівників, підвищенню їхньої продуктивності та забезпеченню високої якості реабілітаційних послуг для клієнтів.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ МЕТОДИ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЗА СУЧАСНИХ УМОВ

2024-10-29T09:01:26+02:00

Визначення та аналіз різних соціально-економічних методів соціальної роботи дозволяє визначити оптимальні підходи до вирішення соціальних проблем, підвищення якості життя населення та сприяє створенню умов для інклюзивного розвитку суспільства. Мета статті полягає у визначенні актуальних соціально-економічних методів соціальної роботи, їхньому аналізі та виокремленні факторів та перешкод, які впливають на впровадження соціально-економічних методів у контексті сучасних умов соціального та економічного розвитку. У статті систематизовані наявні підходи до тлумачення поняття «соціально-економічні методи соціальної роботи», що дало змогу визначати соціально-економічні методи соціальної роботи як комплекс стратегій, програм та інтервенцій, спрямованих на забезпечення соціальної справедливості та економічної стабільності через підтримку доступу до ресурсів, розвиток економічної самодостатності, стимулювання підприємництва та підвищення економічного благополуччя вразливих груп населення. Крім того, у статті проведено дослідження, яке дозволило визначити актуальні соціально-економічні методи соціальної роботи, а саме: волонтерство, державну соціально-економічну допомогу, соціальну роботу у громадах, фостеринг, кейс-менеджмент у поєднанні з індивідуальним плануванням. Також у статті визначені особливості кожного із перелічених соціально-економічних методів соціальної роботи. Доведено, що на впровадження соціально-економічних методів у роботу зі спільнотами впливають різні фактори: локальний контекст і специфіка спільноти, залучення зацікавлених сторін, співпраця з різними секторами, фінансова стабільність і ресурси, прозоре управління та моніторинг, соціальна справедливість, інноваційність і адаптивність, довгострокове планування. Визначено, що у впровадженні соціально-економічних методів існують перешкоди та виклики: фінансові обмеження, бюрократичні процедури, недостатня інформованість, соціальні стереотипи та упередження, нестабільність політичного середовища, недостатнє відстеження результатів, економічні чи територіальні обмеження.

ТЕОРІЯ МНОЖИННОГО ІНТЕЛЕКТУ Г. ГАРДНЕРА В КОНТЕКСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ІНКЛЮЗИВНОМУ ЦЕНТРІ НРЗВО «КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ»

2024-10-29T07:58:06+02:00

У статті акцентовано увагу на тому, що студентоцентроване навчання відводить студенту роль активного партнера в освітньому процесі, який наполегливо вибудовує власну індивідуальну траєкторію фахової інклюзивної освіти. При цьому з боку викладача надається відповідна підтримка стосовно навчання з врахуванням конкретних потреб та індивідуальних особливостей кожного студента. Визначено мету статті як здійснення аналізу та узагальнення існуючих відомостей щодо трактування особливостей та потенціалу множинного інтелекту з погляду його застосування в процесі інклюзивного навчання. Заслуговує уваги те, що, згідно з теорією Г. Гарднера, інтелект охоплює здатність створювати та вирішувати проблеми, створювати продукти або надавати послуги, які цінуються в культурі чи суспільстві. Важливою умовою реалізації цього процесу є врахування індивідуальних особливостей здобувачів освіти з особливими потребами та побудова сучасної парадигми їхнього гармонійного розвитку в інклюзивному просторі. Згідно з теорією множинного інтелекту виокремлено низку здібностей, які утворюють вербальний, логіко-математичний, візуальний, кінестетичний, міжособистісний, внутрішньо-особистісний, музичний, натуралістичний та екзистенційний типи інтелекту. Визначено, що ступінь розвитку того чи іншого інтелекту залежить від частоти його використання в житті. Чим частіше це відбувається, тим більша ймовірність сформувати певний тип інтелекту, тим краще він буде розвиватися. Тому важливо при організації навчально-професійної підготовки майбутніх фахівців з особливими освітніми потребами використовувати сучасні технології навчання, принцип студентоцентризму, фасилітацію, які враховують їхні потреби, мотиви, здібності, особливості множинного інтелекту та інші індивідуально-психологічні особливості.

ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

2024-10-29T08:06:02+02:00

У сучасних умовах стрімкого розвитку цифрових технологій питання забезпечення безпеки праці набуває нового значення. Традиційні методи охорони праці стають менш ефективними в умовах цифровізації виробництва та управління. Інноваційні підходи, такі як автоматизовані системи моніторингу, інформаційні системи управління ризиками та використання віртуальної реальності для навчання, стають ключовими елементами сучасних стратегій забезпечення безпеки праці. Впровадження автоматизованих систем моніторингу дозволяє оперативно відстежувати небезпечні умови праці, ідентифікувати потенційні ризики та вживати швидких заходів для їх усунення. Ці системи оснащені сенсорами та аналітичним програмним забезпеченням, здатні забезпечити більш високий рівень безпеки, ніж традиційні методи. Метою дослідження є визначення ефективності впровадження інноваційних підходів до забезпечення безпеки праці в умовах цифрової трансформації у закладах вищої освіти. Наукова новизна цієї статті полягає у впровадженні інноваційних підходів до забезпечення безпеки праці в умовах цифрової трансформації, що включає автоматизовані системи моніторингу, інформаційні системи управління ризиками та використання технологій віртуальної реальності (VR) для навчання працівників. Використання мікроконтролерів ESP-32 для збору даних з різних сенсорів, що передаються на сервер через HTTPS, забезпечує ефективний контроль за виробничими процесами. Інтеграція даних з різних джерел для комплексного аналізу та прийняття рішень дозволяє ефективно планувати заходи з охорони праці та відстежувати їх виконання. Аналітика великих даних допомагає виявляти тренди та передбачати потенційні небезпеки. Використання VR-технологій для навчання працівників створює реалістичні моделі робочих середовищ та небезпечних ситуацій, що покращує засвоєння знань і навичок. Впровадження інноваційних підходів до забезпечення безпеки праці в умовах цифрової трансформації є необхідним кроком для підвищення ефективності та безпеки виробничих процесів. Автоматизовані системи моніторингу, інформаційні системи управління ризиками та використання VR-технологій для навчання створюють нові можливості для забезпечення безпечних умов праці та зниження рівня професійних ризиків. Ці інноваційні методи дозволяють швидко реагувати на небезпечні умови, ефективно планувати заходи безпеки та підвищувати рівень обізнаності працівників, що в кінцевому результаті сприяє покращенню загального рівня безпеки на підприємствах.